Запис№4: Політ
Рипнули двері, в туалет президентського літака зайшов сам Вождь, і держсек вирішив скористатися вільною хвилиною. Він узяв супутниковий телефон і, звіряючи з номером у мобільнику, набрав Петю. З того боку слухавки довго не відповідали, але Олег Борисович був настроєний рішуче. І ось почулося довгоочікуване і сонне:
- Альо, ...
- Шо альо? Шо альо, Петя? Ти хоть дуплиш шо ти робиш? - агресивно почав пасажир літака.
- Олєжка, шо ти тут с утра крічіш, как попугай твой домашній? Я тут єщо і кофє нє піл.
- Нічьо нічьо, я тобі буду замість холодного душа, бо тобі кава мізки не туди завертає.
- Так в чьом праблєма, Олєг?
- Нафіга ти Вождя підбив вчора в інтев”ю на Юльку гнати? Хто тебе просив це робити? Тільки я десь в Москву відійду, і ти зразу йому на вуха присідаєш.
- А шо ти хочь? Шоб она била бєлой і пушистой? Пусть лямку тянєт, как я с Трєтяковим, так чєснєє будет! І чьо ето ти єйо так защіщаєш, а? Я так Мотрю, ти скоро за Колькой пойдьош, - відбивав атаку екс-секретар РНБО.
- Ну шо ти мелеш, Петя, шо ти мелеш? - продовжував напирати держсек, - Я про все добазарився в Комітеті Статистики ше перед візитом у Москву. Вони сьогодні зранку звіт злили про падіння ВВП. Тут тобі і всі випливаючі причини для звільнення, і головне, що все цивілізовано, по фактах таких проти яких навіть Юля не попре. А ти мені, блін, фокус преси збиваєш на якусь псевдокорупцію, яку хрєн хто докаже.
- Ну так шо ж ти не сказав? Я би ...
- Я у суботу журналістам у себе вдома казав, і мій папужка підтвердив, що удару у відповідь на п”ятничне інтерв”ю не буде. Пресу тре читати і думати. Тепер журналюгам ВВП буде побоку, а Юлька вже парирувала всі твої козні, та ще й нагнала на тебе. Вона ж набирає політичну вагу через такі речі.
- Всьо, понял! Тєпєрь бєз тєбя таку хірню нє буду дєлать. Нада нам коордінацю усіліть.
- Пєть, ти посидь трошки тихо, а потім будемо розбиратися. Мені тут зараз у Нью-Йорку за це віддуватися, - сказав пан Рибачук і вимкнув супутниковий телефон (з вбиральні почулося топтання і шарудіння. Клямка дверей повернулася)
Рипнули двері літака і у кишку третіх воріт терміналу ”С” висипала українська делегація - державний секретар йшов у хвості колони. Підходячи до кабінки митного офіцера, він простягнув паспорт і декларацію.
- Вот из зе порпос оф йор визит ту зе ЮеСеЙ? - почулося з кабінки
- Партісапейшн ін ЮеН конференц он бехалф оф Юкрейніан Гавернмент - випалив Олег Борисович .
З кабінки почулося клацання штампів, стейплерів і таке знайоме „Велкам ту зе Юнайтет Стейтз”. Українець відповів „Сенкью вері мач”, але ніби автоматом у Державного Секретаря України виникла думка: „Вот уроди.”.
- Альо, ...
- Шо альо? Шо альо, Петя? Ти хоть дуплиш шо ти робиш? - агресивно почав пасажир літака.
- Олєжка, шо ти тут с утра крічіш, как попугай твой домашній? Я тут єщо і кофє нє піл.
- Нічьо нічьо, я тобі буду замість холодного душа, бо тобі кава мізки не туди завертає.
- Так в чьом праблєма, Олєг?
- Нафіга ти Вождя підбив вчора в інтев”ю на Юльку гнати? Хто тебе просив це робити? Тільки я десь в Москву відійду, і ти зразу йому на вуха присідаєш.
- А шо ти хочь? Шоб она била бєлой і пушистой? Пусть лямку тянєт, как я с Трєтяковим, так чєснєє будет! І чьо ето ти єйо так защіщаєш, а? Я так Мотрю, ти скоро за Колькой пойдьош, - відбивав атаку екс-секретар РНБО.
- Ну шо ти мелеш, Петя, шо ти мелеш? - продовжував напирати держсек, - Я про все добазарився в Комітеті Статистики ше перед візитом у Москву. Вони сьогодні зранку звіт злили про падіння ВВП. Тут тобі і всі випливаючі причини для звільнення, і головне, що все цивілізовано, по фактах таких проти яких навіть Юля не попре. А ти мені, блін, фокус преси збиваєш на якусь псевдокорупцію, яку хрєн хто докаже.
- Ну так шо ж ти не сказав? Я би ...
- Я у суботу журналістам у себе вдома казав, і мій папужка підтвердив, що удару у відповідь на п”ятничне інтерв”ю не буде. Пресу тре читати і думати. Тепер журналюгам ВВП буде побоку, а Юлька вже парирувала всі твої козні, та ще й нагнала на тебе. Вона ж набирає політичну вагу через такі речі.
- Всьо, понял! Тєпєрь бєз тєбя таку хірню нє буду дєлать. Нада нам коордінацю усіліть.
- Пєть, ти посидь трошки тихо, а потім будемо розбиратися. Мені тут зараз у Нью-Йорку за це віддуватися, - сказав пан Рибачук і вимкнув супутниковий телефон (з вбиральні почулося топтання і шарудіння. Клямка дверей повернулася)
Рипнули двері літака і у кишку третіх воріт терміналу ”С” висипала українська делегація - державний секретар йшов у хвості колони. Підходячи до кабінки митного офіцера, він простягнув паспорт і декларацію.
- Вот из зе порпос оф йор визит ту зе ЮеСеЙ? - почулося з кабінки
- Партісапейшн ін ЮеН конференц он бехалф оф Юкрейніан Гавернмент - випалив Олег Борисович .
З кабінки почулося клацання штампів, стейплерів і таке знайоме „Велкам ту зе Юнайтет Стейтз”. Українець відповів „Сенкью вері мач”, але ніби автоматом у Державного Секретаря України виникла думка: „Вот уроди.”.