Сансанич зайшов у офіс Соціалістичної партії України на Бажова, 12.
Коридором ходив Голова виборчого штабу СПУ Йосип Вікентійович Вінський.
Він голосно і нервово розмовляв з кимось по свому телефону Сіменс однієї з останніх моделей.
- Кажу ж я вам, він недоступний! - кричав він - Ні, сьогодні його не буде! За коментарями звертайтесь до його прес-секретаря! Да! До побачення!
- Юзик, а хто це був? Кого вони хотіли? - запитав Сансанич, коли Вінський з видимим полегшенням закінчив розмову.
- Та журналісти. Вже четверті. Тебе хотіли. Коментар з приводу нового повороту у справі Гонгадзе, - відповів Йосип Вікентійович.
- А ти - сказав, що мене нема. Правильно, навіщо зайвий раз підставлятися? - задоволено сказав Сансанич і зайшов до свого кабінету.
За кілька секунд він вискочив звідти, як ошпарений.
- Юзик, але куди ж ти їх послав? До якого прес-секретаря??? У мене ж його нема і не було ніколи!
- В тому то й справа, Сансанич, в тому то й справа, - задоволено потер руки Йосип Вікентійович Вінський. - Зате ближчий місяць оці ось четверо тебе не хотітимуть. Точно.
Сансанич задумався. У Вінського задзвонив телефон.