Останній день жовтня
Останній день жовтня був жовтим тільки вранці =(
Не чесно!
Усе в цьому світі пізнається у порівнянні. Сьогодні мене навіть заперло сидіти на парі. Навіть той факт, що я тільки наполовину написала тест і що пара була перша, через що довелося встати раніше ніж зазвичай, не зіпсував загального настрою. І я подумала, що таки варто магістратуру закінчити в Могилянці, що б там я про неї не казала… І добре було б займатися ще чимось, крім навчання, щоб знов не з’явилося нудоти від однієї лише згадки про нього =)
Я вже другий місяць як чєлавєк работающій. Здавалося б, мала би вже звикнути… До деяких речей в принципі вже звикла. Але я ще й досі не відчуваю себе «своїм чуваком». Зате от як можна реагувати на фразу «Че это у тебя письма по дате отсортированы, а не по моей фамилии?» Дійсно, чого б це я сортувала листи по тому порядку, за яким вони приходять…
Вихідні провела з молодшим братом. Мені приємно, що місцями я для нього навіть авторитет (правда, дуже місцями)). А ще рада, що він старається сам до всього дійти. Жодного толку не було, коли я колись казала йому, що палити ніззя (ще до того, як сама задимлювала)). Зате тепер він вирішив, що це усе фігня і з другом посперечалися, що вестимуть здоровий спосіб життя. Правда, поки що до Нового року, але по ходу вони планують розширити часові рамки угоди)) І мені було ппц як соромно, бо я теж була до них по приколу притесалася, але за цей місяць 2 рази палила. Ясно шо малий цього не знає)) Але перед собою…
На цих вихідних я вперше за місяць нормально погуляла. Я нарешті побачила, яка все-таки гарна у Києві осінь. Я поїла у Маці вперше за невідь-скільки часу (це, звісно, не подвиг, але все ж…)
Якісь дивні у мене стали стосунки з дівчатами. З обома ніби розмовляємо, але на якомусь не то морозі не то чомусь іще) Нєпанятна. Але я рада, що мене нарешті попустило з цього приводу.
Завтра ДН Оностосії! Має бути щось якщо не грандіозне, то близько до цього. Камєнскіх і Ко постарається =)
Не чесно!
Усе в цьому світі пізнається у порівнянні. Сьогодні мене навіть заперло сидіти на парі. Навіть той факт, що я тільки наполовину написала тест і що пара була перша, через що довелося встати раніше ніж зазвичай, не зіпсував загального настрою. І я подумала, що таки варто магістратуру закінчити в Могилянці, що б там я про неї не казала… І добре було б займатися ще чимось, крім навчання, щоб знов не з’явилося нудоти від однієї лише згадки про нього =)
Я вже другий місяць як чєлавєк работающій. Здавалося б, мала би вже звикнути… До деяких речей в принципі вже звикла. Але я ще й досі не відчуваю себе «своїм чуваком». Зате от як можна реагувати на фразу «Че это у тебя письма по дате отсортированы, а не по моей фамилии?» Дійсно, чого б це я сортувала листи по тому порядку, за яким вони приходять…
Вихідні провела з молодшим братом. Мені приємно, що місцями я для нього навіть авторитет (правда, дуже місцями)). А ще рада, що він старається сам до всього дійти. Жодного толку не було, коли я колись казала йому, що палити ніззя (ще до того, як сама задимлювала)). Зате тепер він вирішив, що це усе фігня і з другом посперечалися, що вестимуть здоровий спосіб життя. Правда, поки що до Нового року, але по ходу вони планують розширити часові рамки угоди)) І мені було ппц як соромно, бо я теж була до них по приколу притесалася, але за цей місяць 2 рази палила. Ясно шо малий цього не знає)) Але перед собою…
На цих вихідних я вперше за місяць нормально погуляла. Я нарешті побачила, яка все-таки гарна у Києві осінь. Я поїла у Маці вперше за невідь-скільки часу (це, звісно, не подвиг, але все ж…)
Якісь дивні у мене стали стосунки з дівчатами. З обома ніби розмовляємо, але на якомусь не то морозі не то чомусь іще) Нєпанятна. Але я рада, що мене нарешті попустило з цього приводу.
Завтра ДН Оностосії! Має бути щось якщо не грандіозне, то близько до цього. Камєнскіх і Ко постарається =)