День Перемоги у Донецьку
Сьогодні повернулися з кримського походу. Їдучи у 107б, роздивлявся як місто підійшло до свята Перемоги, чи виконують закон про червоне ганчір'я. Очікував купу купезну червоних прапорів та тематичних бордів, як то було у Сімферополі. Але нічого того я не побачив. На всьому маршруті автобуса побачив лишень одну червону ганчірку на будівлі ворошилівського суду. І все. Навіть на корпусах свого універа жодного червоного "прапора" не помітив. На в'їзді у Макіївку зауважив також два борди із пикою нашого преза та його привітаннями. Ось як у нас виконують закони України. А ще ці виблядки збиралися змусити галичан виконувати той "закон".
Повернувшись додому, щиро привітав свого діда, а згодом і дідуся stepoviha зі святом, адже розумію, що для них воно дійсно є святом, є їхніми спогадами та часткою життя. І не в моєму праві лізти в їх життя. Тому проти самого свята практично нічого не маю. Вбиває мене суцільна політизація та абсурдність навколо нього. Чом би просто не залишити його тим, хто на нього заслуговує, а не створювати такий маразм, як у сусідній області???
Згодом погуляли трохи по місту та пішли у парк Щєрбакова. Кількість натовпу та програма на сцені нагадали мені святкування Дня Міста, із однією різницею - інколи на перехожих траплялися георгієвські стрічки. До речі про них. Спитався у свого діда стосовно того, чи дійсно георгієвська стрічка була відзнакою. Він відповів ствердно. Виходить, що будь-який бовдур, що начепив на себе стрічку, виглядає так само абсурдно коли він вийшов на вулицю, поначеплявши на себе нагороди свого діда-ветерана?!
Повернувшись додому, щиро привітав свого діда, а згодом і дідуся stepoviha зі святом, адже розумію, що для них воно дійсно є святом, є їхніми спогадами та часткою життя. І не в моєму праві лізти в їх життя. Тому проти самого свята практично нічого не маю. Вбиває мене суцільна політизація та абсурдність навколо нього. Чом би просто не залишити його тим, хто на нього заслуговує, а не створювати такий маразм, як у сусідній області???
Згодом погуляли трохи по місту та пішли у парк Щєрбакова. Кількість натовпу та програма на сцені нагадали мені святкування Дня Міста, із однією різницею - інколи на перехожих траплялися георгієвські стрічки. До речі про них. Спитався у свого діда стосовно того, чи дійсно георгієвська стрічка була відзнакою. Він відповів ствердно. Виходить, що будь-який бовдур, що начепив на себе стрічку, виглядає так само абсурдно коли він вийшов на вулицю, поначеплявши на себе нагороди свого діда-ветерана?!