(no subject)
Дякувати Флемінгу і всім його послідовникам, мій життєвий простір більше не обмежується ліжком, а з сьогоднішнього дня він навіть поширився за межі квартири. Як же ж приємно і чудово жити в цивілізованому світі!
Бо в світі нецивілізованому я б вже померла разів п'ятнадцять - від гнійного отиту у рік, від двосторонньої пневмонії у два, від дизентерії у три, пару разів - від флюсів, які б повільно чи не дуже перейшли б у флегмоні з наступним сепсисом, ну й з десяток разів від ускладнень застуд - це точно. Нє, воно звісно, в масштабах всесвіту і навіть такої дрібниці як історія людства моє життя нічого не варте, але особисто я дуже рада, що й досі жива та дієздатна і намагатимусь перебувати в цьому стані якнайдовше.
А хто гадає, що смерть від застуди - то перебільшення, і що в доантибіотичні часі всі хворі долались неураженим надлишками цивілізації імунітетом, банькою, ста грамами та відварами трав, тому люто бажаю перенесись… ну, хоча б на сто років тому. Саме в ті часі дві сестри однієї моєї прабабки та брат прабабки іншої померли через застуди - у дорослому віці, у розквіті сил. А за малечею, що гинула до року, так навіть й плакати було не заведено…