"... траві тій сняться острови.." D.
... Особисто для мене, перші два місця осені - найблагодатніша пора для творчості... (самозаглиблення), сміливих життєвих експериментів, величезної кількості різноманітної музики і тривалих прогулянок наодинці з собою. Крім усього іншого, ці дві місяці несуть для мене найглибші психоделічні переживання...) - їхні відблиски я місцями знаходжу у творчості Любка Дереша. Цього року все буде трошки не так - вже з завтрішнього ранку я починаю працювати..() - а то, як мінімум, менше можливостей та часу для вільнодумства і всього іншого... Починається новий етап життя. Найбільше побоювання з мого боку в контексті цього - боязнь розгубити себе, зашитися в буденність і втратити творчий (життєвий) нюх. Але менше з тим - з приходом осені Вас, мої явні і таємні френди, друзі та вороги, шанувальники та заздрісники, колеги та конкуренти... Життя продовжується за будь-яких обставин.
_______________________________________________________
"Кордон-803"
... Останньою краплею фестивального літа-2008 цього року для мене стала поїздка на міжнародний фест "Кордон-803", який відбувався попередодні два дні на Львіщині (с. Угринів), на самому кордоні із Польщею.. (зокрема, територія перед сценою була розділена лінією кордону, по обидва боки якого стояли українці та ляхи..) Програма фесту та відгуки про минулорічний фест обіцяли справжнє свято. Бурхлива, вітряна погода лише підсилювала відчуття драйву. В принципі, все вдалося, незважаючи на величезну кількість п'яних, гоп-елементу і огріхи організаторів. Тому, дозволю собі пробігтися по окремих пунктах дійства...
Ведучий. На мій погляд, Ігор Пелих, один з найкращих сценічних шоу-менів, яких мені коли-небудь доводилося спостерігати на фестивалях такого формату. Виклався на всі триста, - дивитися і слухати його мені було не менш приємніше, ніж іменитих Положика, Вакарчука та Хливнюка...
"Тартак". Як завжди сильно, динамічно, драйвово і щиро...) Так як відривається на сцені Положик та Dj Архітектор, відривається мало хто. Шкода, що ляхи обірвали виступ гурту на четвертій пісні, зіпсувавши тим враження про українсько-польське "добросусідство" (опісля якась нещасна польська Кайя своїм ледь не 40-хвилинним перебуванням на сцені мало не довела мене до сказу своєю бездарністю..) Все-таки., "Тартак" для мене і досі лишається чи не єдиним альтернативним гуртом у шоу-бізнесових верхах..) І варто сказати, що Положик ні на йоту не скурвився, роблячи свою нелегку творчу справу..
"Океан Ельзи". Востаннє я їх бачив у далекому 2004-му на Помаранчевому майдані. Багато води стекло з того часу, але гурт безумовно зпрогресував. Найперше, що відчувається, так це вроджена харизма Славка та монолітність музмашини під назвою "ОЕ". Більшість старих хітів і дещо нове їх звучання вводили мене в стан творчого безумства... Варто відмітити, що виступ гурту добряче відганяв в концептуальному розразі сучасними підходами Земфіри до своїх концертів. Загалом, неперевершено....))
" Бумбокс". То був перший їх виступ для мене..) - незважаючи на суттєву відміннсть між живим і студійним звучанням, неможливість підспівувати через постійні "вокальні вибрики" Хливнюка.. (хоча це великий + ), виступ був дуже драйвовим. Останній вразив мене більше ніж.. - стан у якому перебував лідер "Бумбоксу" нагадував якесь глибоке наркотичне сп'яніння чи.. постійне відчуття оргазму від процесу. Дивні нотки меланхолїі і втраченості в голосі... невимовно глибокого суму справили на мене дуже потужне враження. + дві нові пісні англійською на біс... Без коментарів.
Польські гурти. Просто нецікаво і все. Жодних інших коментарів та назв бендів.
Свято вдалося, хто був, міг оцінити.. Фестивальне літо завершилося товстою, мажорною крапкою!..
______________________________________
... Надибав випадково своє фото з Дня героїв-2008. Хороший віковий контраст..
