Ну, грядочку з синім льоном також можна, а ще начесати собак, котів... Скрарбище! Просто згадка про ті рукі, які тяжко працювати, щоб одягнути/накрити/простелити родині. Надю, хоч трошки, але треба попрацювати, щоб агрегат не застоювався без діла. Дякую за створений родинний настрій і спадковість ручної роботи... Дякую, дуже гарні фото дуже гарної речі!
Таню, а як попрацювати? Відремонтувати її? Найбільше, що я поки що змогла зробити - це примусити дядька зняти прялку з горища. ))) Ну трішки протерла її. Там вже й деревина розвалюється. Що ж я можу? Я в селі буваю, добре, якщо хоч раз на рік. (((
Ну, якби не бувала взагалі, то ми б не побачили... Прикро, що втрачаємо такі навички і традиції... Може, колись і такий антикварний хендмейд стане в моді?
коротєнечко мінут на 40n_tsynaikoJanuary 22 2011, 11:24:52 UTC
От зараз мене на ХВілософію проб'є... Мені задається шкодувати про втрату подібних навичок - це все одно що шкодувати про те, що живемо тепер не в печерах, а в квартирах. ;) Розвиток цивілізації, технічний процес і всьо такоє... Тепер ручне прядіння переходить в розряд хоббі та задоволення, а не необхідності. Хіба ж наші бабусі не зраділи, коли з'явилась можливість купляти промислові нитки, тканини? Та вони ж перші почали їх купляти (і в моїй скрині є сорочки з магазинної тканини, хоч, правду кажучи, вони гірші з ті, що з домотканих полотен), бо це ж стільки часу звільнилось. Бо до того пряли-ткали не від великої охоти, а від необхідності. Але ж є люди, котрі і зараз хочуть опанувати ці вміння і опановують їх. Тож не все так песимістично. )))
Re: коротєнечко мінут на 40tana_sribnaJanuary 22 2011, 11:45:30 UTC
Все це так, але ж наша кількість (маю на увазі роботу вишивальниць) часто-густо шкодить якості.Зрозуміло, що час і прогрес не стоять на місці... от би хоч раз посидіти за прялкою...і щоб хтось показав. (мабуть, настрій з недосипу в мене такий вередливий)))
Reply
Що ж я можу? Я в селі буваю, добре, якщо хоч раз на рік. (((
Reply
Reply
Мені задається шкодувати про втрату подібних навичок - це все одно що шкодувати про те, що живемо тепер не в печерах, а в квартирах. ;) Розвиток цивілізації, технічний процес і всьо такоє... Тепер ручне прядіння переходить в розряд хоббі та задоволення, а не необхідності. Хіба ж наші бабусі не зраділи, коли з'явилась можливість купляти промислові нитки, тканини? Та вони ж перші почали їх купляти (і в моїй скрині є сорочки з магазинної тканини, хоч, правду кажучи, вони гірші з ті, що з домотканих полотен), бо це ж стільки часу звільнилось. Бо до того пряли-ткали не від великої охоти, а від необхідності.
Але ж є люди, котрі і зараз хочуть опанувати ці вміння і опановують їх. Тож не все так песимістично. )))
Reply
Reply
Reply
Reply
ну то лікуйся, не хворій
Reply
Leave a comment