Вікуся і державний дитсадок
Я раптом зрозуміла, що за Поліними шкільними походеньками геть забула описати Вікусині садочкові...
Звісно, у Кіндерленді Вікусі добре. Але він приватний, тобто коштовний. На сьогодні він коштує нам втричі більше за Полін садок. Крім того, ми із Сашею вважаємо, що Вікуська вже цілком готова йти у великий садочок: до відсутності мами протягом дня вона давно звикла, в колективі адаптувалася і показала, що взагалі адаптується легко. Виховательок цілком здатна слухатися, особливо якщо вони не сильно дозволяють водити себе на поводі. Майже відмовилася від підгузків вдень (ми навіть гуляємо без них, хоча аварії трапляються) і навчилася не тільки самостійно користуватися горщиком, але й унітазом, принаймні дитячим - вдома я їй поки що допомагаю, бо вона сама не дістає навіть зі стільчиком. Засинає, спить і їсть в садочку Вікуся теж добре, без проблем.
З іншого боку, поки Поліна відвідує державний садок, у нас є законний привілей оформити туди другу дитину "позачергово". Звісно, не так "позачергово", як можуть подумати ображені батькі перших дітей, яким не вистачає місць у садочках. Ми маємо дотримуватись правил, як і всі: стати вчасно в чергу. Але коли садочок оголошує черговий набір діток на новий навчальний рік, то спочатку приймаються заяви від "своїх" батьків (за умови, що вони стоять в черзі і стали не "вчора"), а потім - від всіх підряд згідно з чергою. В школах, до речі, ситуація схожа.
Отже, поки Поліна ще в садочку, нам було варто оформити Вікусю. Що ми і зробили. Саша ще в лютому підійшов до директорки (я і раніше мозолила очі), спитав, що треба зробити. Вона сказала робити медкартку і приходити з нею і заповненою заявою до 1 квітня, коли вже буде оголошено офіційний набір для всіх.
Медкартка - це окрема історія.
Її можна робити в приватних клініках - швидко і дорого. Ціла купа аналізів, лікарів ледь не вдвічі більше, ніж вимагає районна поліклініка. Це і зрозуміло - приватна клініка напрацьовує "гонорар".
Можна робити, як все у нас, - через черги і головний біль, але ніби безкоштовно. Лікарів ми маємо обходити у великій дитячій поліклініці на Біличах - в нашому новобіличському відділенні сидять лише дільничні педіатри і маніпуляійна сестра (робилка щеплень) зі штатом бабусь з реєстратури та гардеробної.
Взагалі, ми можемо дозволити собі платний варіант, але на цей раз пішли умовно безкоштовним шляхом: лікарі - безкоштовні, а майже всі аналізи здавали в Сінєво (не безкоштовно), бо до лабораторії районної полікліники ні я, ні мої діти не підуть, мабудь, і за загрози смертної кари.
Я вирішила скористатись тим, що Поліні теж треба робити медкартку, для вступу до школи. А школярам 6-ти (дошкільнятам), 11-ти та 15-ти років в полікліниці зробили окремий диспансерний день, коли лікарі приймають лише їх без попередніх записів і талончиків (перші роблять картки для вступу до школи, другі - для переходу з 4-го до 5-го класу, треті - з 9-го до 10-го).
Отже, я вирішила спробувати вбити одним махом двох зайців: обійти всіх лікарів з обома дівчатами, користуючись Поліним статусом майбутньої першокласниці. В принципі, всі лікарі садочкових діток приймають без проблем, диспансерний день їх теж стосується, якщо вони просто оформлюють медкартку. Але реєстратура каже, що це ніби не за правилами. Та окулістка була незадоволена батьками, що привели малечу: "я садиком не занимаюсь, не мои пролемы". Нам пощастило: вона так повільно всіх приймала, що ми досиділи до пересмінки, а наступна лікарка претензій не висувала.
Черги були величенькі, але майже всі швидко просувались, адже приймали не хворих, а здорових. Лише окуліст приймав страшенно довго і ми (та інші батьки-діти) там намучилися вщент. До того ж, Вікусі накрапали в очі отруту (ми не пройшли цю процедуру раніше, тому довелося тепер), потім ще додаткові півгодини ми сиділи і чекали, поки та отрута подіє. Це вже було більше 2-х годин дня (ми в поліклініці були з 11), Вікуся заснула, мені довелося її будити і одночасно заспокоювати, інакше лікарка не могла подивитись очі... Отже, процес був жахливий, всі страшенно потомилися і нам реально пощастило, що на той момент Саша звільнився і приїхав за нами, бо громадським транспортом ми б їхали додому не дуже весело.
Далі документи пішли до дільничної лікарки. Але вона стала наполягати на додатковому щепленні з поліомієліту обом дівчатам. На тому, яке дуже нашуміло за останні півроку і від якого я всіма силами відхараскувалася - ми і так все зробили, що треба за графіком, і ніяких додаткових щеплень, тим більше таких сумнівних, робити не хотіли. Але тьоткам потрібна статистика...
Я написала відмову. Документи мали оформити і відправити до районного імунолога. Садочок чекав, насупивши брова, 1 квітня підступало і дихало в потилицю.
Документи оформили на кілька днів пізніше, ніж обіцяли. Відповідно від імунолога вони теж повернулись пізніше... не підписані. Але цього ніхто не помітив, адже на них вже стояла сила силенна печаток, підписів і написів... Потім помітили, що імунолог замість підпису написав записку: "бла-бла-бла, не вистачає запису про таке-то щеплення". Медсестра (така-растака) просто дещо не дописала... пропустила. Але щеплення зроблене вчасно і в картці щеплень відмічене, як слід. Тому імунолог цілком могла підписати, але вона... пі-і-і-і-іп...
Дописали. Був вечір п`ятниці. В понеділок ми мали надати в садок документи кров з носа. До імунолога їх відправляють двічі на тиждень: у вівторок і п`ятницю. І повертаються вони звідти відповідно у вівторок та п`ятницю. Я вирішила нести їх директорці, як є, з відповідними поясненнями. Точніше нехай Саша несе - вона на чоловіків краще реагує :) А медсестра взагалі радила віддавати без підпису: "хто там помітить, ми і то помітили не одразу..."
Директорка документи спочатку прийняла. Потім помітила, що на картках щеплень не вистачає якихось круглих печаток :) Капець як працює вся ця система, окрема поліклініка, окремий імунолог і окремо взята (до речі, непогана і цілком досвідчена) медсестра!!!
Саша взяв ті картки і пішов до поліклініки ставити ці кляті печатки. Благо, далеко йти не треба - ці печатки ставлять у нас, а не на Біличах, а наше відділення знаходиться поряд із садочком. В поліклініці поставили все без питань, але відчуття підстави і халатності залишилося.
Другий раз документи директорці понесла я, коли йшла за Поліною. На цей раз все пройшло без проблем. "До зустрічі 1 вересня"...
Про електронну чергу.
Взагалі ця тема дуже мутна для мене. Зараз, поки пишу цей текст, зазираю у чергу і бачу, що Вікуся 93-тя (місяць тому, між іншим, була 82-га). Хоча офіційно вона вже зарахована до садочка і з черги мала б зникнути, а ми мали б отримати електронний лист від системи - "вас зараховано" чи "ваша черга підійшла" (не знаю, що саме вони пишуть, бо з Поліною нам так само нічого не надійшло).
У мене збереглися "скріни" з чергою в кінці 15-го року і на початку 16-го. Теж картина схожа - черга з часом стрибала не в той бік і ми ставали далі від мети, ніж були:
станом на 05.11.2015 - 155
станом на 28.01.2016 - 160:
Районо пояснює такі стрибки тим, що або хтось перевів свою чергу з іншого садка до нашого (якщо вони реєструвалися раніше за нас, то вони і в черзі будуть раніше - відповідно до дати реєстрації у черзі, не важливо до якого садка), або діти старшого віку, народжені посередині навчального року, вирішили йти до садка не "цього" року, а "наступного", але все одно підпадають під ту ж вікову групу. Якось так...
Крім того, районо розмістило на сайті електронної черги таке оголошення:
"...протягом 15 - 20 лютого 2016 року у електронному реєстрі майбутніх вихованців відбулось автоматичне перенесення записів з черги на 2015-2016 навчальний рік до черги на 2016-2017 навчальний рік зі зміною вікової категорії.
Вікова категорія була змінена відповідно до фактичного віку дитини станом на 1 вересня 2016 року.
Наприклад, якщо дитина перебуває у черзі до дошкільних навчальних закладів у віковій категорії 2 роки і станом на 1 вересня 2016 року їй фактично буде вже 3 роки, то така дитина автоматично перенесена до вікової категорії 3 роки.
Таким чином, у черзі до вікових категорій 2, 3, 4, 5 років після 20 лютого 2016 року автоматично розміщено «додаткові записи». Такі записи розмістились відповідно до порядкового номеру, змістивши вниз записи з більшими номерами. Це може призвести до скарг батьків, нібито «черга рухається униз».
Наголошуємо, що відповідно пункту 3.1 Порядку електронного запису дітей до дошкільних навчальних закладів комунальної власності територіальної громади міста Києва, прийом дітей до ДНЗ та запис до відповідної вікової групи здійснюється у порядку черговості їх електронного запису."
Особисто наша черга від такого перегляду лише виграла - Вікуся з міста 160 перенеслася на 82 (згодом на 93, але то вже не важливо).
Таким чином, з нового навчального року Вікуся почне відвідувати Полін садок, а Поля, будемо сподіватись, якусь хорошу школу. І знову доведеться зранку відвозити і ввечері забирати дівчат із різних місць :)
Звісно, у Кіндерленді Вікусі добре. Але він приватний, тобто коштовний. На сьогодні він коштує нам втричі більше за Полін садок. Крім того, ми із Сашею вважаємо, що Вікуська вже цілком готова йти у великий садочок: до відсутності мами протягом дня вона давно звикла, в колективі адаптувалася і показала, що взагалі адаптується легко. Виховательок цілком здатна слухатися, особливо якщо вони не сильно дозволяють водити себе на поводі. Майже відмовилася від підгузків вдень (ми навіть гуляємо без них, хоча аварії трапляються) і навчилася не тільки самостійно користуватися горщиком, але й унітазом, принаймні дитячим - вдома я їй поки що допомагаю, бо вона сама не дістає навіть зі стільчиком. Засинає, спить і їсть в садочку Вікуся теж добре, без проблем.
З іншого боку, поки Поліна відвідує державний садок, у нас є законний привілей оформити туди другу дитину "позачергово". Звісно, не так "позачергово", як можуть подумати ображені батькі перших дітей, яким не вистачає місць у садочках. Ми маємо дотримуватись правил, як і всі: стати вчасно в чергу. Але коли садочок оголошує черговий набір діток на новий навчальний рік, то спочатку приймаються заяви від "своїх" батьків (за умови, що вони стоять в черзі і стали не "вчора"), а потім - від всіх підряд згідно з чергою. В школах, до речі, ситуація схожа.
Отже, поки Поліна ще в садочку, нам було варто оформити Вікусю. Що ми і зробили. Саша ще в лютому підійшов до директорки (я і раніше мозолила очі), спитав, що треба зробити. Вона сказала робити медкартку і приходити з нею і заповненою заявою до 1 квітня, коли вже буде оголошено офіційний набір для всіх.
Медкартка - це окрема історія.
Її можна робити в приватних клініках - швидко і дорого. Ціла купа аналізів, лікарів ледь не вдвічі більше, ніж вимагає районна поліклініка. Це і зрозуміло - приватна клініка напрацьовує "гонорар".
Можна робити, як все у нас, - через черги і головний біль, але ніби безкоштовно. Лікарів ми маємо обходити у великій дитячій поліклініці на Біличах - в нашому новобіличському відділенні сидять лише дільничні педіатри і маніпуляійна сестра (робилка щеплень) зі штатом бабусь з реєстратури та гардеробної.
Взагалі, ми можемо дозволити собі платний варіант, але на цей раз пішли умовно безкоштовним шляхом: лікарі - безкоштовні, а майже всі аналізи здавали в Сінєво (не безкоштовно), бо до лабораторії районної полікліники ні я, ні мої діти не підуть, мабудь, і за загрози смертної кари.
Я вирішила скористатись тим, що Поліні теж треба робити медкартку, для вступу до школи. А школярам 6-ти (дошкільнятам), 11-ти та 15-ти років в полікліниці зробили окремий диспансерний день, коли лікарі приймають лише їх без попередніх записів і талончиків (перші роблять картки для вступу до школи, другі - для переходу з 4-го до 5-го класу, треті - з 9-го до 10-го).
Отже, я вирішила спробувати вбити одним махом двох зайців: обійти всіх лікарів з обома дівчатами, користуючись Поліним статусом майбутньої першокласниці. В принципі, всі лікарі садочкових діток приймають без проблем, диспансерний день їх теж стосується, якщо вони просто оформлюють медкартку. Але реєстратура каже, що це ніби не за правилами. Та окулістка була незадоволена батьками, що привели малечу: "я садиком не занимаюсь, не мои пролемы". Нам пощастило: вона так повільно всіх приймала, що ми досиділи до пересмінки, а наступна лікарка претензій не висувала.
Черги були величенькі, але майже всі швидко просувались, адже приймали не хворих, а здорових. Лише окуліст приймав страшенно довго і ми (та інші батьки-діти) там намучилися вщент. До того ж, Вікусі накрапали в очі отруту (ми не пройшли цю процедуру раніше, тому довелося тепер), потім ще додаткові півгодини ми сиділи і чекали, поки та отрута подіє. Це вже було більше 2-х годин дня (ми в поліклініці були з 11), Вікуся заснула, мені довелося її будити і одночасно заспокоювати, інакше лікарка не могла подивитись очі... Отже, процес був жахливий, всі страшенно потомилися і нам реально пощастило, що на той момент Саша звільнився і приїхав за нами, бо громадським транспортом ми б їхали додому не дуже весело.
Далі документи пішли до дільничної лікарки. Але вона стала наполягати на додатковому щепленні з поліомієліту обом дівчатам. На тому, яке дуже нашуміло за останні півроку і від якого я всіма силами відхараскувалася - ми і так все зробили, що треба за графіком, і ніяких додаткових щеплень, тим більше таких сумнівних, робити не хотіли. Але тьоткам потрібна статистика...
Я написала відмову. Документи мали оформити і відправити до районного імунолога. Садочок чекав, насупивши брова, 1 квітня підступало і дихало в потилицю.
Документи оформили на кілька днів пізніше, ніж обіцяли. Відповідно від імунолога вони теж повернулись пізніше... не підписані. Але цього ніхто не помітив, адже на них вже стояла сила силенна печаток, підписів і написів... Потім помітили, що імунолог замість підпису написав записку: "бла-бла-бла, не вистачає запису про таке-то щеплення". Медсестра (така-растака) просто дещо не дописала... пропустила. Але щеплення зроблене вчасно і в картці щеплень відмічене, як слід. Тому імунолог цілком могла підписати, але вона... пі-і-і-і-іп...
Дописали. Був вечір п`ятниці. В понеділок ми мали надати в садок документи кров з носа. До імунолога їх відправляють двічі на тиждень: у вівторок і п`ятницю. І повертаються вони звідти відповідно у вівторок та п`ятницю. Я вирішила нести їх директорці, як є, з відповідними поясненнями. Точніше нехай Саша несе - вона на чоловіків краще реагує :) А медсестра взагалі радила віддавати без підпису: "хто там помітить, ми і то помітили не одразу..."
Директорка документи спочатку прийняла. Потім помітила, що на картках щеплень не вистачає якихось круглих печаток :) Капець як працює вся ця система, окрема поліклініка, окремий імунолог і окремо взята (до речі, непогана і цілком досвідчена) медсестра!!!
Саша взяв ті картки і пішов до поліклініки ставити ці кляті печатки. Благо, далеко йти не треба - ці печатки ставлять у нас, а не на Біличах, а наше відділення знаходиться поряд із садочком. В поліклініці поставили все без питань, але відчуття підстави і халатності залишилося.
Другий раз документи директорці понесла я, коли йшла за Поліною. На цей раз все пройшло без проблем. "До зустрічі 1 вересня"...
Про електронну чергу.
Взагалі ця тема дуже мутна для мене. Зараз, поки пишу цей текст, зазираю у чергу і бачу, що Вікуся 93-тя (місяць тому, між іншим, була 82-га). Хоча офіційно вона вже зарахована до садочка і з черги мала б зникнути, а ми мали б отримати електронний лист від системи - "вас зараховано" чи "ваша черга підійшла" (не знаю, що саме вони пишуть, бо з Поліною нам так само нічого не надійшло).
У мене збереглися "скріни" з чергою в кінці 15-го року і на початку 16-го. Теж картина схожа - черга з часом стрибала не в той бік і ми ставали далі від мети, ніж були:
станом на 05.11.2015 - 155
станом на 28.01.2016 - 160:
Районо пояснює такі стрибки тим, що або хтось перевів свою чергу з іншого садка до нашого (якщо вони реєструвалися раніше за нас, то вони і в черзі будуть раніше - відповідно до дати реєстрації у черзі, не важливо до якого садка), або діти старшого віку, народжені посередині навчального року, вирішили йти до садка не "цього" року, а "наступного", але все одно підпадають під ту ж вікову групу. Якось так...
Крім того, районо розмістило на сайті електронної черги таке оголошення:
"...протягом 15 - 20 лютого 2016 року у електронному реєстрі майбутніх вихованців відбулось автоматичне перенесення записів з черги на 2015-2016 навчальний рік до черги на 2016-2017 навчальний рік зі зміною вікової категорії.
Вікова категорія була змінена відповідно до фактичного віку дитини станом на 1 вересня 2016 року.
Наприклад, якщо дитина перебуває у черзі до дошкільних навчальних закладів у віковій категорії 2 роки і станом на 1 вересня 2016 року їй фактично буде вже 3 роки, то така дитина автоматично перенесена до вікової категорії 3 роки.
Таким чином, у черзі до вікових категорій 2, 3, 4, 5 років після 20 лютого 2016 року автоматично розміщено «додаткові записи». Такі записи розмістились відповідно до порядкового номеру, змістивши вниз записи з більшими номерами. Це може призвести до скарг батьків, нібито «черга рухається униз».
Наголошуємо, що відповідно пункту 3.1 Порядку електронного запису дітей до дошкільних навчальних закладів комунальної власності територіальної громади міста Києва, прийом дітей до ДНЗ та запис до відповідної вікової групи здійснюється у порядку черговості їх електронного запису."
Особисто наша черга від такого перегляду лише виграла - Вікуся з міста 160 перенеслася на 82 (згодом на 93, але то вже не важливо).
Таким чином, з нового навчального року Вікуся почне відвідувати Полін садок, а Поля, будемо сподіватись, якусь хорошу школу. І знову доведеться зранку відвозити і ввечері забирати дівчат із різних місць :)