Да шоб тому, кто составлял школьную программу, икалось страшным иком
Вот этот шедевр Горация зубрил сегодня полночи напамять мой несчастный ребенок.... Я не понимаю, какая польза от знания напамять этого "стиха"? Это ж какой-то набор слов.... Не лучше ли было выучить "Я памятник себе..."?
ДО МЕЛЬПОМЕНИ
Звів я пам'ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка,
Вищий од пірамід царських, простоїть він.
Дощ його не роз'їсть, не сколихне взимі,
Впавши в лють, Аквілон; низка років стрімких -
Часу біг коловий - в прах не зітре його.
Смерті весь не скорюсь; не западе в імлу
Частка краща моя. Поміж потемками
Буду в славі цвісти, поки з Весталкою
Йтиме понтифік-жрець до Капітолію.
Там, де Авфід бурлить, де рільникам колись
Давн за владаря був серед полів сухих, -
Будуть знати, що я - славний з убогого -
Вперше скласти зумів по-італійському
Еолійські пісні. Горда по праву будь,
Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись,
Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло.
ДО МЕЛЬПОМЕНИ
Звів я пам'ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка,
Вищий од пірамід царських, простоїть він.
Дощ його не роз'їсть, не сколихне взимі,
Впавши в лють, Аквілон; низка років стрімких -
Часу біг коловий - в прах не зітре його.
Смерті весь не скорюсь; не западе в імлу
Частка краща моя. Поміж потемками
Буду в славі цвісти, поки з Весталкою
Йтиме понтифік-жрець до Капітолію.
Там, де Авфід бурлить, де рільникам колись
Давн за владаря був серед полів сухих, -
Будуть знати, що я - славний з убогого -
Вперше скласти зумів по-італійському
Еолійські пісні. Горда по праву будь,
Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись,
Лавром сонячних Дельф нині й моє чоло.