Протокол від 20 квітня 1917р. засідання комісії про зняття пам'ятника Катерині ІІ, ії ж будівничими
До 1900 року в Одесі (дивлячись як рахувати - третьому, чи четвертому місті імперії) не було жодного пам'ятника царям-імператорам (якщо не рахувати за пам'ятник Олександрівську колону, що стоїть не в середмісті, а в парку Шевченка).
Тому тодішня міська влада вирішила, що щось з цим треба робити. Невдобно якось, губернський центр і жодного пам'ятника царю. Чи цариці.
І хоч вже тоді в місті були ті, хто для повноти народженого лише у 30 роки 19 століття статистиком Воронцова Аполоном Скальковским міфу (що не спирається на жоден факт) бажали бачити Катерину ІІ як засновницю хоч чогось, хоч символічно, хоч наприклад, Одеси, доросла частина тодішнього суспільства і тодішні одеські історики повстидалися б такої відвертої брехні. Тому що всі пам'ятали, як ще зовсім нещодавно, у 1889 році вони святкували не "заснування", а завоювання Одеси Рос. імперією (котре вони сором'язливо назвали евфемізмом - "приєднання", так само, як для слова раби у них був евфемізм "крєпостниє"):
І навіть тоді ж вирішили встановити в Одесі меморіальний знак присвячений ції річниці, але нажаль, потім не втілили цей задум
Саме тому і в найавторитетнішій енциклопедії Рос. імперії - Брокгауза і Ефрона, в статті "Одеса" визнавалося, що засновано місто не у 1794 році, а у 15 столітті у Великому Князівстві Литвинським Руським і Жамойтським (перша згадка у літописах 19 травня 1415 року - "королівський порт Кацюбіїв"). А у 1794 році місто було лише перейменоване з Хаджибею на Одесу (у Брокгауза друкарська помилка - замість 1795 вказано 1794, коли місто ще називалося Хаджибей).
Тому, на всю статтю про Одесу в енциклопедії Брокгауза і Ефрона взагалі немає ні пів слова про Катерину ІІ.
Про завойовника Хаджибею де-Рібаса є, про міського голову де-Рішельє є, при котрому місто і бізнес у ньому почали бурхливо розвиватися за рахунок експорту морем зерна з України (всупереч намірам вже померлої у 1796 році Катерини, котра запланувала Одесі долю маленького містечка Тираспольського повіту новоствореної у 1795 році Вознесенської губернії), а про Катерину - нема.
Але ті, хто бажав міфів, наполягли, щоби пам'ятник був. На кінець кінців саме вона у травні 1794 року підписала складений Адріаном Грибовським указ "Объ открытии свободнаго входа купеческимъ кораблямъ в Гаджибейскую гавань" в котрому мова йшла лише про будівництво у вже існуючому місті Хаджибей нового військового порта і купецької гавані (його будівництво згідно з європейськими інженерними правилами розпочали лівіше вздовж берега в 500-700 метрах від старого турецького порту, котрий був там, де зараз на насипній землі стоїть Митна площа).
І ось, у червні 1892 року, комісія Міської Управи Одеси з 12-ти запропонованих варіантів, обрала проект відомого одеського архитектора Юрія Дмитренка під девізом "Одеса-Порт". Виготовлення і встановлення цього монументу розтягнулися до 1900 року.
Моделі для скульптур (з котрих були виготовлені гіпсові форми для відливки скульптур у бронзі) виготовив скульптор з Петербургу Міхаіл Попов. Відливали в бронзі скульптури у майстерні одеського скульптора Бориса Едуардса. Але тому, що 2 з 4-х нижніх скульптур роботи Попова були комісією забраковані (фігури де-Волана і Потьомкіна), то Едуардс перед відливкою мусив їх переробити. З часом, знаючи про безпосередню участь Едуардса у створенні пам'ятника, багато хто ще за життя Едуардса почав помилково вважати його автором всіх скульптур. Хоча сам Едуардс тим, хто називав його автором всієї композиції, незадоволено відповідав: «Мне чужие грехи не приписывайте!»
З 1900 і до 1917 року у всіх документах і на всіх фото цей пам'ятник називався виключно "Пам'ятник імператриці Катерині ІІ" і ніяк інакше.
Тодішні одесити і не підозрювали, що років через сто, нові шахраюваті міфотворці не тільки придумають цьому пам'ятнику нову фантазійну назву "Пам'ятник засновникам Одеси", але і примудряться впевнити більшість одеситів у тому, що "так він називався завжди". Хоча якщо ви сьогодні підійдете до цієї новоробної копії, то побачите внизу постаменту написану великими бронзовими літерами його стару оригинальну назву - Іімператриці Катерині ІІ".
(імена цих фейкотворців історії відомі і як їхній георгієвській стричці не звиватися, фальсифікації їх будуть судом історії оцінені)
З подальших подій видно, що і одесити і самі творці пам'ятника відносилися до нього як до чергового номенклатурного міцного ремісничого творіння, так, як у СРСР відносились до чергового мілйонстотисячному Леніна в черговому обласному центрі. Без особливих емоцій і пієтету.
Тому, відразу після того, як у 1917 році припинила своє існування Російська імперія, а у березні того ж 1917 року Микола ІІ розкоронував сам себе, в Одесі, вже в квітні, вирішили знести цей, простоявший всього-нічого пам'ятник. Тому що раз імперії вже нема, а замість неї буде демократична республіка (про те, що у жовтні 1917 більшовики влаштують державний заколот і замість демократії буде більшовистська диктатура і червоний терор, вони ще не підозрювали), то у майбутній республіканській реальності, цей пам'ятник цариці посеред міста буде вже не доречний як такий, що не відповідає новій оточуючій дійсності
Для чого і скликали комісію міської Управи.
Що показово, це те, що без жодного супротиву, навпаки, за власним бажанням, активно взялися зносити те, що 17 років тому будували, самі ж творці цього пам'ятника, одесити - дуже відомий в Одесі архитектор Дмітренко і скульптор Едуардс (автор 3-х скульптур з 5-ти пітерський скульптор Попов помер в Петербурзі ще до відкриття пам'ятника, у 1898 році).
Про що і був складений цей документ:
копія
ПРОТОКОЛЪ
засѣданія Комиссіи по вопросу о снятіи памятника Екатеринѣ ІІ
без поврежденія, происходившаго въ четвергъ 20-го Апрѣля 1917 года.
Засѣданіе Комисіи происходило под предсѣдательствомъ г. члена Управы Я.М. Пономаренко.
В засѣданіи принимали участіе делегаты: от И(с)полнительнаго Бюро Одесскаго Общественнаго Комитета - Фридман, от Совѣта Рабочих депутатов - Мельников, от Одесскаго Общества Архитекторов-Художніков - Ю.М. Дмтренко и Б.В. Эдуардс, от Одесскаго Общегородского Техническаго Совѣта - Б.М. Петровскій и И.И. Грицай.
По открытіи засѣданія - г.г. художник-архитектор Дмитренко и художник-скульптор Эдуардсъ, как строители памятника сообщили что главная фигура Екатерины ІІ состоит из 4-х частей, пустых внутри и соединенныхъ гужонами и изъ нихъ нижняя часть насажена на желѣзный штырь 5-ти дюймовъ в діаметрѣ и залита цементомъ; 4 фигур, стоящія ниже: Зубова, Потемкина, де-Рибаса и де-Волана, отлиты цѣликомъ, съ пустотой внутри и держатся на пьедесталѣ стержнями вдѣланными въ гранитъ. Всѣ фигуры отлиты изъ бронзы. Члены Комиссіи высказались в том смыслѣ, что съемка фигуры Екатерины ІІ по частямъ и перевозка ея въ музей не представляетъ трудности и опасности по отношению къ порче ея.
Затрудненіе можетъ встрѣтиться лишь при съемкѣ нижней части залитой цементомъ. Было высказано два мнѣнія: І/ разбить цементъ и снять нижнюю часть, 2/ не разбивая цемента, подсѣчь гранитъ пьедестала на высотѣ задѣлки штыря и снять нижнюю часть вмѣстѣ с частью гранитнаго пьедестала.
Послѣ обмѣна мнѣній остановились на первомъ способѣ. Что касается стоимости работ по съемкѣ, перевозкѣ в музей и сборкѣ, то поручить выяснить стоимость устройства лѣсов и приспособленій архитектору Ф.П. Неструху; стоимость работь по снятію фигуръ - выяснить совмѣстно с присланнымъ Б.В. Эдуардсомъ мастеромъ, устанавливавшимъ памятникъ.-
Подписали:
Предсѣдатель
и
Члены Комиссіи
Съ подлиннымь вѣрно
Дѣлопроизводитель /подпись/
Документ зберігається в Одеському обласному архіві ДАОО, ф 3839, оп 1, спр 14, арк 18.
Знайшов його там і передав мені ксерокс одеський історик Олександр Музичко.
Але тоді, у 1917 році, у них не склалося.
Тому що в Одесі закрутились такі події, що вже було не до того.
Тому, щоби не муляв очі, пам'ятник просто загорнули у брезент, як писали тоді в газетах- «дабы не раздражал революционную публику»..
Потім, на деякий час, австро-угорські війська у присутності англо і німецькомовного Едуардса брезент зняли. Все ж своя, все ж німкеня - Софія Аугуста Фредеріка Ангальт Цербст фон-Дорнбург. Хай провентилюється.
І остаточно російські більшовики, але вже так, як і решта всього що вони робили, варварськи знесли цей пам'ятник у 1922 році
Саму скульптуру Катерини розбили на шматки (залишились лише голова і плечи), круглий постамент з граніту потім довгий час лежав на базі скульпторів на Пересипу, поки зовсім не пропав, а ця голова і 4 нижні фігури простояли під дощем і снігом всю радянську владу не в експозиції, а у дворах спочатку одного, потім другого, потім третього музеїв.
Поки у 2007 році Москва не дала 5 мільйонів доларів, щоби Катерина в Одесі стояла знову. Скільки з тих грошей вкрав Руслан Тарпан я не знаю, а не невкрадену частину московських грошей він замовив новороб - нову неточну копію скульптури Катерини (на сувої що тримає в руці Катерина написали неіснуючу в жодному ії указі фантазійну фразу "порту і городу бьіть",на держаку турецького прапора, котрий "попіраєт" ногами Катерина замість півмісяця зробили піку) , новий, приблизно такий як був старий постамент і все це йшло вже під новою назвою - "Пам'ятник Засновникам Одеси"
Багато хто повірив.
Нижні ж 4 фігури з порушенням законності спочатку з краєзнавчого музею передали по документах як музейні експонати до музею Блєщунова, а потім знов таки протизаконно встановили їх на новий пам'ятник..
З цих 4-х 2-є в Хаджибеї/Одесі взагалі ніколи в житті не бували:
1) Передостанній коханець Катерини князь Потьомкін (помер в Ясах за 3 роки до "заснування Одеси", похований в Херсоні)
2) Останній коханець Катерини Зубов (до котрого по смерти Потьомкіна перейшов титул новоросійського губернатора, але він продовжував жити в Петербурзі з Катериною і в Одесі він також жодного разу не бував)
Мають відношення до Одеси
3) Завойувавший для імперії місто Хаджибей і присутній при його перейменуванні на Одесу - де-Рібас
4) Накресливший план нової прямокутної забудови, котрий передбачав поквартальне тотальне знесення всього що було побудоване в місті до Рос. імперії - де-Волан.
Ось таким виглядало старе османське місто Хаджибей саме у тому вигляді, у якому воно дісталося новим власникам (на мапі Хаджибейської затоки, котру креслив у вже завойованому у 1'789 році місті у 1791-92 роках і надрукував у 1793 році- за рік до "заснування" Катериною той-таки де-Волан).
Знищене тодішніми забудовниками для тодішніх новобудов старе місто займало територію всього історичного центру Одеси - приблизно від нинішньої вул. Гоголя ліворуч, і аж до нинішньої вул. Канатної праворуч .
І ці 4 скульптури, це сьогодні єдине , що має історичну цінність і тому не весь пам'ятник, котрий за документами проходить як "благоустройство клумби" зелентрестом, а лише вони охоронялися з 2013 року державною службою охорони приблизно за мільйон гривень в рік з бюджету міста, поки у червні цього року мерія не перестала платити за охорону (там збоку на площі стояв бусик, у котрому цілодобово відпочивали декілька поліцейських).
А ви кажете не турбуються одесити о скульптурах... Кожен рік мільйон, останні роки по 2 мільйони гривень з міського бюджету
Майже стільки, скільки кожен рік за своїх податків віддають всі одесити попам московського патріархату на їх комфортне життя (на утримання будівлі) в також побудованому наново не за церковні гроші Соборі на Соборці.* * *
Якій з всього цього я роблю висновок?
Так само, як навколо невитягнутої з рани скалки обов'язково буде збиратися гній і вона ніколи не загоїться, поки скалку з рани не буде витягнено, так і цей маркер Русскава Міра, цей пам'ятник Катерині, поки він стоїть у середмісті Одеси, завжди буде породжувати навколо себе конфлікти і напруженість
Хтось з тих, хто дочитав до цього місця, обов'язково подумає, чи скаже вголос - критикувати кожен може, а який вихід з цієї патової ситуації?
Враховуючи те, що нинішній пам'ятник це не оригинал, а новоробна неточна копія і тому не охороняється державою, я би запропонував чи замінити скульптуру Катерини пропорційно збільшеною скульптурою де-Рібаса (залишивши внизу лише одного де-Волана)
До де-Рібаса у всіх одеситів відношення спокійне, і загальний вигляд і стиль площі не зміняться.
Чи, що ліпше, на існуючий постамент встановити замість Катькі Цвай скульптуру князя ВКЛ Вітовта (внизу обабіч залишити тільки де-Рібаса і де-Волана). Тому що як раз за Вітовта в літопису Длугоша під датою 19 травня 1415 року перший раз згадується "Portu Regio Kaczubyeiow" (Королівський порт Качубіїв - майбутня Одеса)
Ось - одесити навіть вже нафотошопили цей монумент з Каунаським Вітовтом нагорі:
Цей пост також є на https://mysliwiec.dreamwidth.org/3068439.html
Тому тодішня міська влада вирішила, що щось з цим треба робити. Невдобно якось, губернський центр і жодного пам'ятника царю. Чи цариці.
І хоч вже тоді в місті були ті, хто для повноти народженого лише у 30 роки 19 століття статистиком Воронцова Аполоном Скальковским міфу (що не спирається на жоден факт) бажали бачити Катерину ІІ як засновницю хоч чогось, хоч символічно, хоч наприклад, Одеси, доросла частина тодішнього суспільства і тодішні одеські історики повстидалися б такої відвертої брехні. Тому що всі пам'ятали, як ще зовсім нещодавно, у 1889 році вони святкували не "заснування", а завоювання Одеси Рос. імперією (котре вони сором'язливо назвали евфемізмом - "приєднання", так само, як для слова раби у них був евфемізм "крєпостниє"):
І навіть тоді ж вирішили встановити в Одесі меморіальний знак присвячений ції річниці, але нажаль, потім не втілили цей задум
Саме тому і в найавторитетнішій енциклопедії Рос. імперії - Брокгауза і Ефрона, в статті "Одеса" визнавалося, що засновано місто не у 1794 році, а у 15 столітті у Великому Князівстві Литвинським Руським і Жамойтським (перша згадка у літописах 19 травня 1415 року - "королівський порт Кацюбіїв"). А у 1794 році місто було лише перейменоване з Хаджибею на Одесу (у Брокгауза друкарська помилка - замість 1795 вказано 1794, коли місто ще називалося Хаджибей).
Тому, на всю статтю про Одесу в енциклопедії Брокгауза і Ефрона взагалі немає ні пів слова про Катерину ІІ.
Про завойовника Хаджибею де-Рібаса є, про міського голову де-Рішельє є, при котрому місто і бізнес у ньому почали бурхливо розвиватися за рахунок експорту морем зерна з України (всупереч намірам вже померлої у 1796 році Катерини, котра запланувала Одесі долю маленького містечка Тираспольського повіту новоствореної у 1795 році Вознесенської губернії), а про Катерину - нема.
Але ті, хто бажав міфів, наполягли, щоби пам'ятник був. На кінець кінців саме вона у травні 1794 року підписала складений Адріаном Грибовським указ "Объ открытии свободнаго входа купеческимъ кораблямъ в Гаджибейскую гавань" в котрому мова йшла лише про будівництво у вже існуючому місті Хаджибей нового військового порта і купецької гавані (його будівництво згідно з європейськими інженерними правилами розпочали лівіше вздовж берега в 500-700 метрах від старого турецького порту, котрий був там, де зараз на насипній землі стоїть Митна площа).
І ось, у червні 1892 року, комісія Міської Управи Одеси з 12-ти запропонованих варіантів, обрала проект відомого одеського архитектора Юрія Дмитренка під девізом "Одеса-Порт". Виготовлення і встановлення цього монументу розтягнулися до 1900 року.
Моделі для скульптур (з котрих були виготовлені гіпсові форми для відливки скульптур у бронзі) виготовив скульптор з Петербургу Міхаіл Попов. Відливали в бронзі скульптури у майстерні одеського скульптора Бориса Едуардса. Але тому, що 2 з 4-х нижніх скульптур роботи Попова були комісією забраковані (фігури де-Волана і Потьомкіна), то Едуардс перед відливкою мусив їх переробити. З часом, знаючи про безпосередню участь Едуардса у створенні пам'ятника, багато хто ще за життя Едуардса почав помилково вважати його автором всіх скульптур. Хоча сам Едуардс тим, хто називав його автором всієї композиції, незадоволено відповідав: «Мне чужие грехи не приписывайте!»
З 1900 і до 1917 року у всіх документах і на всіх фото цей пам'ятник називався виключно "Пам'ятник імператриці Катерині ІІ" і ніяк інакше.
Тодішні одесити і не підозрювали, що років через сто, нові шахраюваті міфотворці не тільки придумають цьому пам'ятнику нову фантазійну назву "Пам'ятник засновникам Одеси", але і примудряться впевнити більшість одеситів у тому, що "так він називався завжди". Хоча якщо ви сьогодні підійдете до цієї новоробної копії, то побачите внизу постаменту написану великими бронзовими літерами його стару оригинальну назву - Іімператриці Катерині ІІ".
(імена цих фейкотворців історії відомі і як їхній георгієвській стричці не звиватися, фальсифікації їх будуть судом історії оцінені)
З подальших подій видно, що і одесити і самі творці пам'ятника відносилися до нього як до чергового номенклатурного міцного ремісничого творіння, так, як у СРСР відносились до чергового мілйонстотисячному Леніна в черговому обласному центрі. Без особливих емоцій і пієтету.
Тому, відразу після того, як у 1917 році припинила своє існування Російська імперія, а у березні того ж 1917 року Микола ІІ розкоронував сам себе, в Одесі, вже в квітні, вирішили знести цей, простоявший всього-нічого пам'ятник. Тому що раз імперії вже нема, а замість неї буде демократична республіка (про те, що у жовтні 1917 більшовики влаштують державний заколот і замість демократії буде більшовистська диктатура і червоний терор, вони ще не підозрювали), то у майбутній республіканській реальності, цей пам'ятник цариці посеред міста буде вже не доречний як такий, що не відповідає новій оточуючій дійсності
Для чого і скликали комісію міської Управи.
Що показово, це те, що без жодного супротиву, навпаки, за власним бажанням, активно взялися зносити те, що 17 років тому будували, самі ж творці цього пам'ятника, одесити - дуже відомий в Одесі архитектор Дмітренко і скульптор Едуардс (автор 3-х скульптур з 5-ти пітерський скульптор Попов помер в Петербурзі ще до відкриття пам'ятника, у 1898 році).
Про що і був складений цей документ:
копія
ПРОТОКОЛЪ
засѣданія Комиссіи по вопросу о снятіи памятника Екатеринѣ ІІ
без поврежденія, происходившаго въ четвергъ 20-го Апрѣля 1917 года.
Засѣданіе Комисіи происходило под предсѣдательствомъ г. члена Управы Я.М. Пономаренко.
В засѣданіи принимали участіе делегаты: от И(с)полнительнаго Бюро Одесскаго Общественнаго Комитета - Фридман, от Совѣта Рабочих депутатов - Мельников, от Одесскаго Общества Архитекторов-Художніков - Ю.М. Дмтренко и Б.В. Эдуардс, от Одесскаго Общегородского Техническаго Совѣта - Б.М. Петровскій и И.И. Грицай.
По открытіи засѣданія - г.г. художник-архитектор Дмитренко и художник-скульптор Эдуардсъ, как строители памятника сообщили что главная фигура Екатерины ІІ состоит из 4-х частей, пустых внутри и соединенныхъ гужонами и изъ нихъ нижняя часть насажена на желѣзный штырь 5-ти дюймовъ в діаметрѣ и залита цементомъ; 4 фигур, стоящія ниже: Зубова, Потемкина, де-Рибаса и де-Волана, отлиты цѣликомъ, съ пустотой внутри и держатся на пьедесталѣ стержнями вдѣланными въ гранитъ. Всѣ фигуры отлиты изъ бронзы. Члены Комиссіи высказались в том смыслѣ, что съемка фигуры Екатерины ІІ по частямъ и перевозка ея въ музей не представляетъ трудности и опасности по отношению къ порче ея.
Затрудненіе можетъ встрѣтиться лишь при съемкѣ нижней части залитой цементомъ. Было высказано два мнѣнія: І/ разбить цементъ и снять нижнюю часть, 2/ не разбивая цемента, подсѣчь гранитъ пьедестала на высотѣ задѣлки штыря и снять нижнюю часть вмѣстѣ с частью гранитнаго пьедестала.
Послѣ обмѣна мнѣній остановились на первомъ способѣ. Что касается стоимости работ по съемкѣ, перевозкѣ в музей и сборкѣ, то поручить выяснить стоимость устройства лѣсов и приспособленій архитектору Ф.П. Неструху; стоимость работь по снятію фигуръ - выяснить совмѣстно с присланнымъ Б.В. Эдуардсомъ мастеромъ, устанавливавшимъ памятникъ.-
Подписали:
Предсѣдатель
и
Члены Комиссіи
Съ подлиннымь вѣрно
Дѣлопроизводитель /подпись/
Документ зберігається в Одеському обласному архіві ДАОО, ф 3839, оп 1, спр 14, арк 18.
Знайшов його там і передав мені ксерокс одеський історик Олександр Музичко.
Але тоді, у 1917 році, у них не склалося.
Тому що в Одесі закрутились такі події, що вже було не до того.
Тому, щоби не муляв очі, пам'ятник просто загорнули у брезент, як писали тоді в газетах- «дабы не раздражал революционную публику»..
Потім, на деякий час, австро-угорські війська у присутності англо і німецькомовного Едуардса брезент зняли. Все ж своя, все ж німкеня - Софія Аугуста Фредеріка Ангальт Цербст фон-Дорнбург. Хай провентилюється.
І остаточно російські більшовики, але вже так, як і решта всього що вони робили, варварськи знесли цей пам'ятник у 1922 році
Саму скульптуру Катерини розбили на шматки (залишились лише голова і плечи), круглий постамент з граніту потім довгий час лежав на базі скульпторів на Пересипу, поки зовсім не пропав, а ця голова і 4 нижні фігури простояли під дощем і снігом всю радянську владу не в експозиції, а у дворах спочатку одного, потім другого, потім третього музеїв.
Поки у 2007 році Москва не дала 5 мільйонів доларів, щоби Катерина в Одесі стояла знову. Скільки з тих грошей вкрав Руслан Тарпан я не знаю, а не невкрадену частину московських грошей він замовив новороб - нову неточну копію скульптури Катерини (на сувої що тримає в руці Катерина написали неіснуючу в жодному ії указі фантазійну фразу "порту і городу бьіть",на держаку турецького прапора, котрий "попіраєт" ногами Катерина замість півмісяця зробили піку) , новий, приблизно такий як був старий постамент і все це йшло вже під новою назвою - "Пам'ятник Засновникам Одеси"
Багато хто повірив.
Нижні ж 4 фігури з порушенням законності спочатку з краєзнавчого музею передали по документах як музейні експонати до музею Блєщунова, а потім знов таки протизаконно встановили їх на новий пам'ятник..
З цих 4-х 2-є в Хаджибеї/Одесі взагалі ніколи в житті не бували:
1) Передостанній коханець Катерини князь Потьомкін (помер в Ясах за 3 роки до "заснування Одеси", похований в Херсоні)
2) Останній коханець Катерини Зубов (до котрого по смерти Потьомкіна перейшов титул новоросійського губернатора, але він продовжував жити в Петербурзі з Катериною і в Одесі він також жодного разу не бував)
Мають відношення до Одеси
3) Завойувавший для імперії місто Хаджибей і присутній при його перейменуванні на Одесу - де-Рібас
4) Накресливший план нової прямокутної забудови, котрий передбачав поквартальне тотальне знесення всього що було побудоване в місті до Рос. імперії - де-Волан.
Ось таким виглядало старе османське місто Хаджибей саме у тому вигляді, у якому воно дісталося новим власникам (на мапі Хаджибейської затоки, котру креслив у вже завойованому у 1'789 році місті у 1791-92 роках і надрукував у 1793 році- за рік до "заснування" Катериною той-таки де-Волан).
Знищене тодішніми забудовниками для тодішніх новобудов старе місто займало територію всього історичного центру Одеси - приблизно від нинішньої вул. Гоголя ліворуч, і аж до нинішньої вул. Канатної праворуч .
І ці 4 скульптури, це сьогодні єдине , що має історичну цінність і тому не весь пам'ятник, котрий за документами проходить як "благоустройство клумби" зелентрестом, а лише вони охоронялися з 2013 року державною службою охорони приблизно за мільйон гривень в рік з бюджету міста, поки у червні цього року мерія не перестала платити за охорону (там збоку на площі стояв бусик, у котрому цілодобово відпочивали декілька поліцейських).
А ви кажете не турбуються одесити о скульптурах... Кожен рік мільйон, останні роки по 2 мільйони гривень з міського бюджету
Майже стільки, скільки кожен рік за своїх податків віддають всі одесити попам московського патріархату на їх комфортне життя (на утримання будівлі) в також побудованому наново не за церковні гроші Соборі на Соборці.* * *
Якій з всього цього я роблю висновок?
Так само, як навколо невитягнутої з рани скалки обов'язково буде збиратися гній і вона ніколи не загоїться, поки скалку з рани не буде витягнено, так і цей маркер Русскава Міра, цей пам'ятник Катерині, поки він стоїть у середмісті Одеси, завжди буде породжувати навколо себе конфлікти і напруженість
Хтось з тих, хто дочитав до цього місця, обов'язково подумає, чи скаже вголос - критикувати кожен може, а який вихід з цієї патової ситуації?
Враховуючи те, що нинішній пам'ятник це не оригинал, а новоробна неточна копія і тому не охороняється державою, я би запропонував чи замінити скульптуру Катерини пропорційно збільшеною скульптурою де-Рібаса (залишивши внизу лише одного де-Волана)
До де-Рібаса у всіх одеситів відношення спокійне, і загальний вигляд і стиль площі не зміняться.
Чи, що ліпше, на існуючий постамент встановити замість Катькі Цвай скульптуру князя ВКЛ Вітовта (внизу обабіч залишити тільки де-Рібаса і де-Волана). Тому що як раз за Вітовта в літопису Длугоша під датою 19 травня 1415 року перший раз згадується "Portu Regio Kaczubyeiow" (Королівський порт Качубіїв - майбутня Одеса)
Ось - одесити навіть вже нафотошопили цей монумент з Каунаським Вітовтом нагорі:
Цей пост також є на https://mysliwiec.dreamwidth.org/3068439.html