Ці національно стурбовані, вони такі збоченці...
Якщо в суспільство що повністю складається з тих, від кого батьки відмовились ще у пологовому будинку, котрі виросли в сиротинцях, котрі не знають і не хочуть знати якого вони роду-племені, котрі вважають своїм батьком директора дитячого інтернату, а мамами виховательок, котрі з задоволенням співають - "Мой адрєс нє дом і нє уліца, мой адрєс Савєцкій Саюз" і котрі саме такий стан речей вважають нормою, попадає 1 (одна) людина котра чітко знає своїх батьків, бо виросла не в сиротинці, а в сім'ї, тому знає і свій рід по батькові і по мамі, знає де його рідний будинок і вулиця і тому у загальному хорі не хоче підспівувати слова цієї пісні, вважаючи, що щиро від серця співати "мой адрєс нє дом і нє уліца" можуть тільки бомжі, то все це сирітське суспільство відразу ж і також щиро, звинуватить його у тому, що він "національно озабочєн", що він своєю зухвалою антисуспільною поведінкою розколює їх спільноту, їх суспільство.
Тому що в цьому суспільстві все справжнє національне вважається чимось вкрай непристойним, як, наприклад, поведінка людини, котра не приховує своєї венеричної хвороби, і навіть вважає свій стан едино нормальним.
Навіть якщо вони такою хворобою самі ніколи не хворіли, то їх навчили, що це ганебно.
Для них любий прояв нормального справжнього національного, все одно, що відкрита демонстрація людиною якогось неприйнятного у цьому суспільстві збочення, якогось табу.
Тому що підсвідомо вон відчувають, що вся їх фейкова міфологія їх "спорідненості" з директором і виховательками сиротинця на фоні реального справжнього родоводу, ніякої конкуренції не втримує.
Тому, будь директор хоч нелюдом, хоч тираном, без нього вони себе не усвідомлюють (у їх свідомості він їх породив і ментально вони залежать від нього, як діти від батьків).
Любе заперечення (чи ствердження факту, що справжні батьки у них інші), сприймається ними як зазіхання на основи. Що, власне, запереченням їх фейкових основ і є.
Можна продовжити аналогію і з суспільством що складається з сліпих з народження (котрих з дитинства запевнили у тому, що бути такими як вони, це нормально, що сліпота є нормальним природним станом речей для всіх людей світу) і одним зрячим, котрого решта звинуватить у тому, що він "зорово стурбований".
Можна порівняти з суспільством поголовно глухих, чи геть позбавлених музикального слуху - тих, кортим "слон на вухо наступив" і котрі тільки себе вважають повністю нормальними.
В їх уяві суцільною глупотою є музика, в геть кінченими ідіотами в їх очах є ті, хто цінує всяких там Бахів, Бетховенів, Бітлз...
Вони скажуть - цей "аудіостурбований" займається антисуспільною справою - яке значення має у якому пор'ядку розставляти ноти і потім попадати в них, чи ні?
Всі ці нотні грамоти, сольфеджио, гармонії, це все злісні провокації придумані ворогами на шкоду нашому суспільству.
Ці аудіостурбовані, вони такі збоченці...
Цей пост також є на https://mysliwiec.dreamwidth.org/3068189.html
Тому що в цьому суспільстві все справжнє національне вважається чимось вкрай непристойним, як, наприклад, поведінка людини, котра не приховує своєї венеричної хвороби, і навіть вважає свій стан едино нормальним.
Навіть якщо вони такою хворобою самі ніколи не хворіли, то їх навчили, що це ганебно.
Для них любий прояв нормального справжнього національного, все одно, що відкрита демонстрація людиною якогось неприйнятного у цьому суспільстві збочення, якогось табу.
Тому що підсвідомо вон відчувають, що вся їх фейкова міфологія їх "спорідненості" з директором і виховательками сиротинця на фоні реального справжнього родоводу, ніякої конкуренції не втримує.
Тому, будь директор хоч нелюдом, хоч тираном, без нього вони себе не усвідомлюють (у їх свідомості він їх породив і ментально вони залежать від нього, як діти від батьків).
Любе заперечення (чи ствердження факту, що справжні батьки у них інші), сприймається ними як зазіхання на основи. Що, власне, запереченням їх фейкових основ і є.
Можна продовжити аналогію і з суспільством що складається з сліпих з народження (котрих з дитинства запевнили у тому, що бути такими як вони, це нормально, що сліпота є нормальним природним станом речей для всіх людей світу) і одним зрячим, котрого решта звинуватить у тому, що він "зорово стурбований".
Можна порівняти з суспільством поголовно глухих, чи геть позбавлених музикального слуху - тих, кортим "слон на вухо наступив" і котрі тільки себе вважають повністю нормальними.
В їх уяві суцільною глупотою є музика, в геть кінченими ідіотами в їх очах є ті, хто цінує всяких там Бахів, Бетховенів, Бітлз...
Вони скажуть - цей "аудіостурбований" займається антисуспільною справою - яке значення має у якому пор'ядку розставляти ноти і потім попадати в них, чи ні?
Всі ці нотні грамоти, сольфеджио, гармонії, це все злісні провокації придумані ворогами на шкоду нашому суспільству.
Ці аудіостурбовані, вони такі збоченці...
Цей пост також є на https://mysliwiec.dreamwidth.org/3068189.html