Вільнюські мученики із Троїцького пагорбa
Зображення Вільнюських мучеників на західному фасаді храму Св. Трійці у столиці Литви. Aušros Vartų g. 7b
Теперішній Вільнюський храм Святої Трійці (перший православний був дерев’яний) збудований на місці страти найперших литовських мучеників Куклія, Михлея і Нежила, які прийняли християнство під іменами Антонія, Йоана та Євстафія. Останній мав лишень 18 років. Вони служили при дворі великого князя Литовського Ольгерда (Альгірдаса), що був християнської віри разом із своєю першою дружиною Марією Ярославною, вітебською княжною. Охрестив їх духівник великої княгині Нестор.
Після прийняття християнства придворні Ольгерда брати Йоан і Антоній відповідно до звичаїв розпочали відрощувати довге волосся з бородою та постити. Такий спосіб їхнього іншого життя спричинив обурення, зокрема коли під час загального бенкету в пості вони не захотіли споживати м’яса.
Нових християн після жахних тортур за відданість Христові стратили у 1342 році через повішення на дубі, котрий литовці вважали священним. Спочатку Йоана та Антонія, вкінці - Євстафія. Згодом Вільнюських мучеників зарахував до лику святих у 1347 році Київський митрополит Алексій. Про святців складали різні панегірики. 1374 року частки мощей благочестивих страдників урочисто перенесено до Софійського собору в Константинополі. На їхню честь уклали службу й житіє грецькою мовою.
У Великому князівстві Литовському на той час переважало язичництво. Прості погани більш-менш толерували розвій християнського вчення, проте їхні жерці вбачали в цьому загрозу для своєї релігії, адже литовці цікавилися словами Євангелія.
В 1349 році Ольгерд одружився із Юліяною ̶ донькою тверського князя Олександра. Оточення нової княгині стало надалі центром християнства у Вільнюсі (Вільні). Активні християни випросили в Ольгерда те значиме узвишшя, де були замучені за Христа згадані мученики. Той охоче цьому посприяв, адже язичники вважали це місце оскверненим через пролиту християнську кров. Відтак християнський люд почав збиратися на пагорбі для молитов. Дуб зрізали, побудувавши там храм в ім’я Святої Трійці. До нього було перенесено мощі святих трьох мучеників. Заодно при церкві спорудили також невеликий монастир. Вибрана назва святині символічно збігалася з «трійцею» святих мучеників.
1609 року монастир перейшов до греко-католиків. Мощі святих Антонія, Йоана й Євстафія знаходились у Святотроїцькому храмі до 1655 року. Тоді Вільнюс пограбували російські війська царя Олексія Михайловича. Згідно з монастирською хронікою, мощі Божих угодників силоміць забрали з церковної крипти та перенесли до сусіднього неунійного храму Св. Духа (нині належить РПЦ). Там вони, як відомо, перебувають дотепер… Можливо, колись повернуться назад до колишньої рідної святині.
о. Миколай МИКОСОВСЬКИЙ, ЧСВВ
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:
Авраменко А. Церква святої Трійці у Вільні на тлі історії українців Литви. Київ: Демос 1994.
Да всі єдино будуть. Vilniaus ukrainiečių bendrija. Vilnius: UAB «BALTO print» 2017.
На перехресті культур: Монастир і храм Пресвятої Трійці у Вільнюсі: Колективна монографія за редакцією Альфредаса Бумблаускаса, Сальвіюса Кулявічюса та Ігоря Скочиляса / 2-ге видання. Львів: Український Католицький Університет 2019.
Тимошенко Л. Руська релігійна культура Вільна. Контекст доби. Осередки. Література та книжність (XVI - перша третина XVII ст.). Дрогобич: Коло 2020.