ПІД НАДІЙНОЮ ОПІКОЮ ПРЕЧИСТОЇ
Пресвята Богородиця - ідеал християнської душі. Її яскраві чесноти ще до сьогодні зачаровують вірних Христової Церкви. Допомога Діви Марії відчутна де не глянь.
Пречисту Матір ми, християни, вшановуємо по-особливому, що суттєво відрізняється від поклоніння, котре, згідно з доктриною Католицької Церкви, належить тільки Пресвятій Тройці. Таку особливу пошану стрічаємо насамперед у різних богородичних святах цілого літургійного року і водночас у відомій богородичній молитві Вервиці, котра виступає змістом усього Євангелія.
Матір Божого Сина та заодно святої Церкви вшановували у світі віддавна. Пошана до Богородиці розвивалася у християнській релігії поволі. Шанування Божої Матері поширилося, як довідуємося, спочатку на Близькому Сході, в Палестині, в Єгипті, звідти перейшло потім до Італії та інших країн. На перші іконографічні зображення натрапляємо в катакомбах Риму. Спочатку постать Божої Матері появляється повна простоти, що навіть межує з примітивністю. Пізніше вона набирає величі й пишноти: з'являється перед вірними, як Цариця Неба в багатій одежі та в супроводі ангелів. В давнину також зводили у Франції різні собори на честь Богоматері, котрі називалися «Notre Dame».
Як же зросла така пошана до нашої духовної Неньки в Україні? Колись у Добромилі (після великої реформи) був василіянський новіціят, і тут виник гарний звичай, аби в час місяця травня кожного дня в особливий спосіб віддавати належну честь Богоматері перед її статуєю у монастирськім городі. І в такий спосіб тут народилися найперші травневі відправи до Пречистої Діви Марії, котрі охопили швидко всю Галичину. Цілий місяць травень щоднини в кожній парафії у вечірню пору звучали гучно пісні й молебні на честь небесної Цариці, чим духовно тішились як дорослі, так і молодші.
«Ще не чувано ніколи, щоб вона не помогла», − як співаємо в одній із церковних пісень. Справжні Христові послідовники мають велику любов також і до Пречистої Діви, до неї не раз звертаються у життєвих справах. Одного разу надворі йшов рясний дощ. Солдати в своїй дружній розмові згадали про матерів, як вони журяться їх долею. Одному з них прийшла думка: «Ми напевно всі маємо фотографію своєї мами. Давайте, покладемо їх тут на столику». Всі погодилися. Тільки один солдат не поклав фотографії на столику. Він сказав: «Я не маю. Моя мама померла відразу після мого народження». Та один з його товаришів сказав: «Це неправда. Я ж бачив, як ти кожного вечора виймаєш маленьку фотографію. Це напевно твоєї мами, а може, нареченої». Тоді юнак, після короткого вагання, поклав на стіл фотографію: це був образок Пречистої Діви Марії…
Цариця Марія є немовби корабель Ноя, який пливе спокійно через бурхливі води гріха й загального упадку. Пливе він теж у супроводі Св. Духа, щоби зберігся весь людський рід. «Ти ковчег Ноя і поєднання з Богом другого роду», − мовить св. Тарас.
Не забуваймо, отже, ніколи за нашу Пресвяту Заступницю, матір доброї смерті. Молімося до Богородиці завше з великою вірою, надією та любов’ю - вона цього варта!
Пречисту Матір ми, християни, вшановуємо по-особливому, що суттєво відрізняється від поклоніння, котре, згідно з доктриною Католицької Церкви, належить тільки Пресвятій Тройці. Таку особливу пошану стрічаємо насамперед у різних богородичних святах цілого літургійного року і водночас у відомій богородичній молитві Вервиці, котра виступає змістом усього Євангелія.
Матір Божого Сина та заодно святої Церкви вшановували у світі віддавна. Пошана до Богородиці розвивалася у християнській релігії поволі. Шанування Божої Матері поширилося, як довідуємося, спочатку на Близькому Сході, в Палестині, в Єгипті, звідти перейшло потім до Італії та інших країн. На перші іконографічні зображення натрапляємо в катакомбах Риму. Спочатку постать Божої Матері появляється повна простоти, що навіть межує з примітивністю. Пізніше вона набирає величі й пишноти: з'являється перед вірними, як Цариця Неба в багатій одежі та в супроводі ангелів. В давнину також зводили у Франції різні собори на честь Богоматері, котрі називалися «Notre Dame».
Як же зросла така пошана до нашої духовної Неньки в Україні? Колись у Добромилі (після великої реформи) був василіянський новіціят, і тут виник гарний звичай, аби в час місяця травня кожного дня в особливий спосіб віддавати належну честь Богоматері перед її статуєю у монастирськім городі. І в такий спосіб тут народилися найперші травневі відправи до Пречистої Діви Марії, котрі охопили швидко всю Галичину. Цілий місяць травень щоднини в кожній парафії у вечірню пору звучали гучно пісні й молебні на честь небесної Цариці, чим духовно тішились як дорослі, так і молодші.
«Ще не чувано ніколи, щоб вона не помогла», − як співаємо в одній із церковних пісень. Справжні Христові послідовники мають велику любов також і до Пречистої Діви, до неї не раз звертаються у життєвих справах. Одного разу надворі йшов рясний дощ. Солдати в своїй дружній розмові згадали про матерів, як вони журяться їх долею. Одному з них прийшла думка: «Ми напевно всі маємо фотографію своєї мами. Давайте, покладемо їх тут на столику». Всі погодилися. Тільки один солдат не поклав фотографії на столику. Він сказав: «Я не маю. Моя мама померла відразу після мого народження». Та один з його товаришів сказав: «Це неправда. Я ж бачив, як ти кожного вечора виймаєш маленьку фотографію. Це напевно твоєї мами, а може, нареченої». Тоді юнак, після короткого вагання, поклав на стіл фотографію: це був образок Пречистої Діви Марії…
Цариця Марія є немовби корабель Ноя, який пливе спокійно через бурхливі води гріха й загального упадку. Пливе він теж у супроводі Св. Духа, щоби зберігся весь людський рід. «Ти ковчег Ноя і поєднання з Богом другого роду», − мовить св. Тарас.
Не забуваймо, отже, ніколи за нашу Пресвяту Заступницю, матір доброї смерті. Молімося до Богородиці завше з великою вірою, надією та любов’ю - вона цього варта!