Прощення - це до іншого дорога,
І ми без нього бідні у житті.
Воно провадить нас завжди до Бога.
Прощати варто радо, як святі…
Йому немає, звісно, меж на світі
І плин його нікому не спинить.
Як з ним - не є холодні, а зігріті;
Стає враз дорогою кожна мить.
А хто прощать не вміє, - той нещасний…
У того світла на шляху нема.
Бо біль чужий не є йому мов власний,
Життя тоді не літо, а зима…
Тому прощаймо, друзі, без упину,
І не дружім зі сварками, злом, гнівом…
За це Творець запросить на гостину
І ангелів втішатимемось співом!
о. Миколай М.