Життя - це
Життя - це дорога у поїзді.
Вона може бути довгою і нудною, або приємною, розмовною, і від того короткою. Хоча життя коротке чи з насиченням, чи без.
Тобою може нереально трясти через погану якість колії, а може гладко нести між пунктами зупинок.
Ти можеш їхати в поїзді мовчки чи почати розмову з сусідами по купе і цим звеселити тих кілька годин. Ти можеш читати книжку про чуже цікаве життя, а можеш вже зараз зробити цікавішим своє.
Ти можеш ризикнути і заговорити до симпатичної пасажирки, або морозитись і закінчити подорож з відчуттям неповності.
Кожного разу кожна симпатична пасажирка, теоретично, могла би бути цікавим співрозмовником і другом на всю подорож. Або можна картати себе, виходячи з поїзда, шо ти промахав свій шанс.
Часто люди, які випадково опиняються поруч нас у житті, більше не з'являються в полі нашого зору і тих кілька годин - це, погодьтесь, не малий час для того, шоб просто заговорити, шоб просто почати знайомство. Шоб просто. Більше не втикати. Жити