Home Sweet Home, Istanbul
Після минулого допису багато хто зацікавився нашим досвідом з сервісом Airbnb, тож розповідаю і показую.
Ми розпочали пошуки з приблизного бюджету $30-40 на добу, трохи профільтрували варіанти на сайті (там можна виставляти різноманітні фільтри, за ціною, районом і т.д.) і скоро з"ясували, що за такі гроші можна зняти або дууууже скромну і спартанську квартирку, або менш скромну окрему кімнату в центрі, у широкому асортименті. Ми були не проти і навіть "за" спілкування з місцевим населенням, отже схилилися до другого варіанту. Дуже допомагають характеристики, що їх лишають колишні постояльці; керуючись ними, ми обрали найбільшого бусічку з господарів, іспанця на ім"я Енріке - і не помилились, він таки виявився бусічкою.
У нашій інтернаціональній квартирі (~8 хв. пішки до Галатської вежі, 15 - до Галатського мосту, півгодини - до Софії) він мешкав зі своєю турецькою дівчиною Езгі і ще одним постійним квартирантом Ахметом. Останній виявився досить комічним персонажем: щоранку десь на годину окупував ванну, півгодини начищав своє взуття, десять разів перевкладав зачіску перед дзеркалом - стамбульський метросексуал у всій красі. Своєю ду-ууже початковою англійською він намагався вести з нами політичні дискусії (співчуває комуністам, наскільки ми зрозуміли), постійно пригощав чаєм (він у нього ніколи не знімається з плити), а ще повеселив у перший вечір, коли постукав у кімнату зі словами: "Give me your computer!" Я спочатку була трохи шокована, а потім занотувала це як цінну ілюстрацію до необхідності вчити автентичні форми ввічливості, а не тільки окремі слова.
Енріке з Езгі мали трохи менше вільного часу, але теж пару разів з нами чаювали, по приїзді зустрічали нас з таксі вже після опівночі і щедро засипали туристичними рекомендаціями (деякими з них ми з задоволенням скористалися). Це було прекрасне місце, з якого не хотілося виїжджати, але оскільки дати нашої поїздки змістилися (див. попередній допис), ми мали кудись переїхати, бо до Енріке вже прибували наступні гості. Він сам запропонував підшукати нам нове житло і знайшов інший прекрасний варіант - кімнату в родичів Езгі, в тому ж районі. Виявилось, що господарі якраз їдуть у відпустку, тож по ціні кімнати нам дісталась практично ціла квартира! (щоправда, туди заглядала ще якась дівчина, але ми з нею майже не перетинались).
З цієї квартири в нас значно більше фото, що пояснюється відсутністю господарів:) А квартира виявилась не проста, а дуже творча і артистична (господарі - люди нетрадиційної орієнтації, між нами кажучи). Альбоми з мистецтва, цікаві дзеркала, програвач з вініловими платівками - все це було в нашому повному розпорядженні, разом з одноокою турецькою кицькою на ім"я Бадем, що означає Мигдалинка.
Щоб увічнити ці спогади, ми вирішили назвати свою майбутню кицьку Бадем, рибку - Енріке, а папужку - Ахмет:)
Ми розпочали пошуки з приблизного бюджету $30-40 на добу, трохи профільтрували варіанти на сайті (там можна виставляти різноманітні фільтри, за ціною, районом і т.д.) і скоро з"ясували, що за такі гроші можна зняти або дууууже скромну і спартанську квартирку, або менш скромну окрему кімнату в центрі, у широкому асортименті. Ми були не проти і навіть "за" спілкування з місцевим населенням, отже схилилися до другого варіанту. Дуже допомагають характеристики, що їх лишають колишні постояльці; керуючись ними, ми обрали найбільшого бусічку з господарів, іспанця на ім"я Енріке - і не помилились, він таки виявився бусічкою.
У нашій інтернаціональній квартирі (~8 хв. пішки до Галатської вежі, 15 - до Галатського мосту, півгодини - до Софії) він мешкав зі своєю турецькою дівчиною Езгі і ще одним постійним квартирантом Ахметом. Останній виявився досить комічним персонажем: щоранку десь на годину окупував ванну, півгодини начищав своє взуття, десять разів перевкладав зачіску перед дзеркалом - стамбульський метросексуал у всій красі. Своєю ду-ууже початковою англійською він намагався вести з нами політичні дискусії (співчуває комуністам, наскільки ми зрозуміли), постійно пригощав чаєм (він у нього ніколи не знімається з плити), а ще повеселив у перший вечір, коли постукав у кімнату зі словами: "Give me your computer!" Я спочатку була трохи шокована, а потім занотувала це як цінну ілюстрацію до необхідності вчити автентичні форми ввічливості, а не тільки окремі слова.
Енріке з Езгі мали трохи менше вільного часу, але теж пару разів з нами чаювали, по приїзді зустрічали нас з таксі вже після опівночі і щедро засипали туристичними рекомендаціями (деякими з них ми з задоволенням скористалися). Це було прекрасне місце, з якого не хотілося виїжджати, але оскільки дати нашої поїздки змістилися (див. попередній допис), ми мали кудись переїхати, бо до Енріке вже прибували наступні гості. Він сам запропонував підшукати нам нове житло і знайшов інший прекрасний варіант - кімнату в родичів Езгі, в тому ж районі. Виявилось, що господарі якраз їдуть у відпустку, тож по ціні кімнати нам дісталась практично ціла квартира! (щоправда, туди заглядала ще якась дівчина, але ми з нею майже не перетинались).
З цієї квартири в нас значно більше фото, що пояснюється відсутністю господарів:) А квартира виявилась не проста, а дуже творча і артистична (господарі - люди нетрадиційної орієнтації, між нами кажучи). Альбоми з мистецтва, цікаві дзеркала, програвач з вініловими платівками - все це було в нашому повному розпорядженні, разом з одноокою турецькою кицькою на ім"я Бадем, що означає Мигдалинка.
Щоб увічнити ці спогади, ми вирішили назвати свою майбутню кицьку Бадем, рибку - Енріке, а папужку - Ахмет:)