ДИПЛОМУВАННЯ: «ДОВГА ДОРОГА В ДЮНАХ»
Преса та соціальні мережі криком кричать про проблеми та явні перекоси в системі сертифікації моряків. Морська громадськість виділяє три основні перешкоди для моряків: непрофесіоналізм, корупція та безвідповідальність посадових осіб на усіх рівнях аж до керівництва центральних органів влади.
Безумовно, суспільство довгий час не може витримувати перенапруги та вимушено проявляє зворотній зв'язок у вигляді акцій протестів в інформаційному полі та перед офісами вищих чиновників. Враховуючи те, що проблемні питання залишаються невирішеними, градус напруження цих протестів підвищується.
Здавалося б, що може бути простішим
Від органів влади моряки та громадські організації, у тому числі Всеукраїнська асоціація «Морська освіта» вимагає якомога швидше внести зміни до нормативної бази, які б значно зменшили можливість існування масштабної корупції. У першу чергу - це питання максимально можливого спрощення порядку дипломування моряків з урахуванням сьогоднішніх технологій та сучасних вимог Конвенції ПДНВ.
Здавалось б, що може бути простіше для керівництва Міністерства інфраструктури та Морської адміністрації - підготувати адекватні зміни до наказів МІУ та протягом двох-трьох місяців узгодити та затвердити їх.
Але за незрозумілими для суспільства причинами саме цього й не відбувається. І навпаки, ті проекти наказів, що періодично публікуються на сайті Мінінфраструктури, не направлені на спрощення та прозорість, а є спробами встановити додаткові обмежувальні заходи та корупціогенні чинники.
Останнім часом лише 12.10 2020 року був виданий наказ МІУ № 614, який за суттю має технічний характер та визначає порядок передачі функцій з дипломування моряків від Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків (ІПДМ), яка ліквідовується після покриття брудом суцільної корупції, до Морської адміністрації. Але й у цьому, суто технічному наказі внесені деякі нові вимоги, які суперечать здоровому глузду та чинному законодавству. Наприклад, при внесення в Державний реєстр документів моряків даних про свідоцтва, що видаються та реєструються морськими тренажерними центрами, з’явилася вимога про присвоєння якогось окремого додаткового реєстраційного номеру цього свідоцтва Морською адміністрацією. Крім того для внесення даних щодо свідоцтв, виданих тренажерним центром, чогось необхідно подавати інформацію громадського паспорту моряка, посвідчення особи моряка та, що найбільш цікаво, його ідентифікаційного коду. Невже ці дані стосуються його кваліфікації чи діяльності тренажерного центру?
Замість спрощення - нові ускладнення
Восени 2020 року Мінінфраструктури підготовлено проект наказу, яким також не вирішувалися питання комплексного спрощення дипломування. Так в ньому, серед іншого, залишалася система усного спілкування з чиновниками - членами ДКК без застосування електронного тестування. Крім того, знову не вирішене питання щодо відмови від підтвердження кваліфікації в ДКК під час підтвердження диплому (Revalidation). Більш того, з’явилася нова додаткова вимога усім морякам під час підтвердження диплому надавати якусь окрему довідку з Державної міграційної служби. Безумовно, такі «ініціативи» не змогли залишитися без уваги громадськості. Завдяки численним зверненням Асоціації та інших громадських організацій версія цього проекту наказу не була затверджена.
18 лютого 2021 року на сайті Мінінфраструктури розміщено черговий проект наказу МІУ «Про внесення змін до нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв’язку України та Міністерства інфраструктури України». У цьому наказі та в пояснювальній записці до нього, зазначено, що Зміни підготовлені з метою спрощення процедур сертифікації моряків та дерегуляції чинної системи підготовки та дипломування моряків, спрощення, її відкритості та інформативності. У той же час, деякі положення Змін додатково ускладнюють порядок дипломування моряків та навіть суперечать вимогам Конвенції ПДНВ.
Цим проектом передбачається зокрема нормативно закріпити створення нових додаткових державних кваліфікаційних комісій (ДКК) (для персоналу танкерів; для персоналу суден, на які поширюється дія Кодексу IGF (Міжнародного кодексу з безпеки для суден, що використовують гази або інші види палива з низькою температурою спалаху); для персоналу суден, які експлуатуються в полярних водах). Ці окремі ДКК, які не передбачені ані Конвенцією ПДНВ ані законодавством України, складно вважати спрощенням процедури дипломування моряків, це лише додаткове ускладнення та заплутування цій процедури. Крім того, практично неможливо забезпечити усі ДКК за цими напрямами кваліфікованими фахівцями з необхідним досвідом роботи.
У проекті Змін знову прописуються вимоги щодо підтвердження кваліфікації рядового складу морських суден, які були відмінені в 2016 році.
Проектом Змін нарешті передбачається введення системи електронної подачі заявок моряком та комп’ютерного тестування. Але подані моряком документи мають розглядатися протягом 5 робочих днів та після цього комп’ютерне тестування проводиться ще протягом 10 робочих днів. В результаті моряк може здійснити тестування не раніше ніж через 15 робочих днів з дати подання заяви. Такий строк, на погляд фахівців Асоціації в умовах сучасної інформаційної забезпеченості є неприпустимо великим та має бути нормативно скорочений.
Такі строки під час дипломування за двома напрямами, наприклад, радіооператор ГМЗЛБ та судноводій, значно збільшують загальний час підтвердження кваліфікації. Тому, крім зменшення часу на дипломування за декількома напрямами необхідно нормативно визначити можливість одночасної подачі моряком документів та їх оформлення.
Крім того, Асоціація висловлює великий сумнів у доцільності та відповідності чинному законодавству публікації на офіційному веб-сайті Морської адміністрації списків усіх моряків, допущених до тестування.
Незважаючи на загальну стратегічну лінію про відмову від здачі іспиту в ДКК під час підтвердження диплому (Revalidation), у тексті Змін міститься багато «помилок», які прямо чи завуальовано залишають вимогу здачі іспитів. Ці помилки по усьому тексту однозначно необхідно виправити.
У зазначених проектах наказів наполегливо вносяться пропозиції про необхідність внесення в Реєстр документів моряків даних щодо сертифікатів морських тренажерних центрів та послужних книжок моряка, що не вимагається Конвенцією ПДНВ. Крім того, останнім часом саме ситуація з внесенням у Реєстр даних про сертифікати тренажерних центрів у першу чергу пов’язана з корупційними явищами в системі дипломування моряків. Внесення в реєстр послужних книжок моряка на наш погляд взагалі не є доцільним.
Змінами передбачаються застосування комп’ютерного тестування виключно англійською мовою. Розуміючи необхідність максимально можливого запровадження знання англійської мови для моряків, Асоціація все ж вважає, що головна мета тестування - підтвердження професійної кваліфікації моряка. А не повне виключення державної мови з процедури тестування. Ця норма з великою вірогідністю може бути додатковим штучним бар’єром для певної кількості моряків. Це питання може бути предметом обговорення в морському співтоваристві.
У проекті Змін є також багато інших помилок та невідповідностей, на які фахівці Асоціації звернули увагу Мінінфраструктури. Окремо Асоціацією запропоновано у Переліку напрямів обов’язкової підготовки для дипломування (додаток 1 до Положення про звання) вилучити вимоги початкової підготовки та інструктажу з питань безпеки (VI/1)для капітанів, старших помічників капітанів, старших механіків та других механіків, а також вимоги про підготовку з надання першої медичної допомоги (VI/4) для капітанів та старших помічників капітанів, як осіб, які проходять розширену підготовку з цих питань.
Крім того, вважається за доцільне з врахуванням п.6.Правила 1/9 Конвенції ПДНВ та положень Конвенції MLC нормативно встановити підтвердження придатності до роботи на морських суднах за станом здоров’я під час дипломування шляхом надання чинного медичного сертифікату, а такж протягом 3 місяців після завершення цього терміну.
Галузь потребує чіткого розмежування повноважень та відповідальності
На жаль, у жодному проекті Мінінфраструктури навіть не розглядає необхідність приведення вимог дипломування моряків до положень Закону України «Про вищу освіту» (№ 1556-VII від 01.07.2014 р.) стосовно достатності освітнього рівня бакалавра для отримання диплому капітана чи старшого механіка. Фактично, дипломування цих посад після набуття чинності цього Закону здійснюється з його порушенням.
Немає розуміння також з приєднанням України до Конвенції MLC`06.
Крім того, після скасування постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 83 (якою передбачалося координація дій усіх задіяних міністерств для практичної реалізації вимог Конвенції ПДНВ під загальним керівництвом Міністерства інфраструктури), а також після передачі функцій Морської адміністрації від Мінінфраструктури до Державної служби морського та річкового транспорту, повністю зруйнована координована політика з виконання вимог цієї конвенції. Наслідком цього стало невиконання наприклад Міністерством охорони здоров’я вимог про створення єдиного реєстру медичних сертифікатів моряків, не затвердження зразку медичного сертифікату тощо.
До цього часу також не вирішені питання порядку погодження навчальних програм персоналу, який повинен навчатися відповідно до вимог Конвенції ПДНВ. У той же час Морська адміністрація здійснює огляди навчально-тренажерних закладів, що працюють за ліцензією МОН. Яким чином, на яких підставах та якими людськими ресурсами персонал Морської адміністрації має повноваження та компетенцію визначати, наприклад, відповідність навчальних програм, освітнього процесу та методичних процедур державним вимогам.
Фахівці та експерти Асоціації переконані, що морська галузь потребує окремої постанови Уряду, з чітким та детальним розподілом повноважень і відповідальності між усіма центральними органами виконавчої влади відповідальними за реалізацію вимог Конвенції ПДНВ, а саме: МОН, МОЗУ, МІУ, Морська адміністрація.
Пора вже органам влади розпочинати рух у правильному напряму і вакханалія у ставленні до моряків найближчим часом має бути рішуче припинена.
Всеукраїнська асоціація «Морська освіта»
«Моряк України», № 8-9 від 10.03.2021-го