Троха про Вогнехреща, зраду і Невілкула

[morreth]

У нас третя роковина Вогнехреща. Тобто, дня, коли протистояння на Майдані остаточно перейшло в силовий формат. Тобто, до 19 січня силові методи вживали силовики, а народ пасивно оборонявся - а 19 народ вирішив, що вже заманало і перейшов у наступ

Comments

[keytaro_kun]

"графєй та герцогєй" - "Аліса" Висоцького! :)

[morreth]

День народження Керола все ж таки.

[virago_ghost]

чекай-но, ми ще побачимо на половині країни виборчу спектаклю "ахмєтов протів пєті" з готовим фіналом :)

[morreth]

А на другій?

[virago_ghost]

а друга половина буде із жахом вдивлятися в першу і шепотіти: "трясця, доведеться за пєтю, як це сталося взагалі?"

[magner58]

Саме так, стандартна схема меншого зла. Із позитиву тільки те, що Порох схоже не йтиме на цю схему.

[semurga]

--- Хочу час від часу діставати його зі скарбнички души, роздивлятися, чи не заіржавіло, перебирати та змазувати. ---
Тепер я краще розумію вираз про "зберігайте спокій та чистіть кулемет", який не тільки про кулемет.
А за крохей окремо дякую.

[alex_sergant]

Англійці нація вкрай продумана: процес чистки зброї, особливо з повною розборкою - медитативний, який при цьому вимагає певної зосередженості на діях. Й швидко та повністю той самий АК-74 доводять до ладу не меньше, ніж за півгодини. Багато що можна пригадати та до правильних думок дійти! :)

А взагалі, мені й досі подобається український переклад Стругацьких "Населений острів", там як раз шматочок про корсить чистки автомату та потрібність відновлювати в пам`яті певні відчуття.

Гай сидів за грубим саморобним столом і чистив автомат. Було близько чверті на одинадцяту ранку, світ був сірий, безбарвний, сухий, у ньому не було місця радості, не було місця рухові життя, усе було тьмяне й хворе. Не хотілося думати, не хотілося нічого бачити і чути, навіть спати не хотілося - хотілося просто покласти голову на стіл, опустити руки і померти. Просто померти - і все

[semurga]

Так, сідай і чисть....

Між іншим доведеться визнати, що цей витвір пригадувати навіть емоційно важко, настільки все зписане з болюче близьких реалій. Смітник, паскудство, мерзота, брехня. В мене дитина-підліток, майже не вірить уже, як про срср розповідаю. Очі по сім копійок: що, і кросівок не купити? що, і стоматолог без обезболювання?? що, і феньку на зап'ясток не почепити??? А трішки серьйозніше - вже й зовсім слухає майже як перекази давніх казок.
Може, хоя щось запам'ятає.