Georgia on my mind
Грузія нікого не може залишити байдужим.
"Давайте делать паузы в пути",- як заповідав Макаревіч
Все гарно те, що гарно закінчується- і поїдка наша, як почалась в темпі бурного шапманського, так і закінчилась рапотово і феєрично (для мене). Не можу справитись із відчуттям, шо в мене був сон з 3х частин: гори, море і соло. Я рвалась додому, а знаю, що повернусь туди при першій нагоді. Мене рідко де так зачіпає. І рада, що протягом цих днів в мене були гори, сміх, сльози, гітара і класні люди; були серпантини доріг, перевали, тунелі, маленькі конфлікти і великі полегшення. Була нагода розірвати шаблони, настроїтись на іншу ментальність, навчитись приймати іншу філософію життя. Від Грузії в мене лишився "правильний" осад легкої ностальгії: за Горами Сванетії, за морем, за людьми і терпким сапераві. За відчуттям перманентного стресу, за чудо-несподіванками, які дуже доречно можуть виручити у важку хвилину. Так дивно: країну, яку можна проїхати всю за день, хочеться вивчити до станнього камінчика, закутка, до останнього перевалу, до останнього повороту дороги, до кожної вершини, річки, печери, каньйону. Дякую за досвід, за тепло, за враження. Дякую вам за підтримку і відчуття присутності. Ну шо, коли їдем?!
"Давайте делать паузы в пути",- як заповідав Макаревіч
Все гарно те, що гарно закінчується- і поїдка наша, як почалась в темпі бурного шапманського, так і закінчилась рапотово і феєрично (для мене). Не можу справитись із відчуттям, шо в мене був сон з 3х частин: гори, море і соло. Я рвалась додому, а знаю, що повернусь туди при першій нагоді. Мене рідко де так зачіпає. І рада, що протягом цих днів в мене були гори, сміх, сльози, гітара і класні люди; були серпантини доріг, перевали, тунелі, маленькі конфлікти і великі полегшення. Була нагода розірвати шаблони, настроїтись на іншу ментальність, навчитись приймати іншу філософію життя. Від Грузії в мене лишився "правильний" осад легкої ностальгії: за Горами Сванетії, за морем, за людьми і терпким сапераві. За відчуттям перманентного стресу, за чудо-несподіванками, які дуже доречно можуть виручити у важку хвилину. Так дивно: країну, яку можна проїхати всю за день, хочеться вивчити до станнього камінчика, закутка, до останнього перевалу, до останнього повороту дороги, до кожної вершини, річки, печери, каньйону. Дякую за досвід, за тепло, за враження. Дякую вам за підтримку і відчуття присутності. Ну шо, коли їдем?!