так буває, що щастя зовсім поруч... воно буквально плутається в тебе під ногами, воно на кожному кроці, треба тільки мати відповідний зір, щоб виділити частинки малесенького щастя серед повсякденних речей....прикро, що зір так довго доходить до клітин головного мозку, щоб мати змогу оцінити все набагато раніше... а ще довше доходить до серця... в ( Read more... )

з цього часу нарешті до мене дійде правило "ніколи не зустрічатися з одногрупниками, однокурсниками, однокласниками, друзями і тому подібними, з ким є спільні знайомі". людям очі не закриєш, рота не затулиш, вуха не позакладаєш. ну й нехай, а я тепер просто мовчатиму.


( Read more... )

( Read more... )