Православнутая пизда во всем ее распахнутом уродстве.
Напоминаю, что это не только православнутая пизда,
но и медсестра вдобавок ко всему ужасу, который представляет собой лаптеногая баба.
Вы там не сможете оставить комент, бо лаптеногая православнутая медицинская пизда себя старательно ограждает.
taffy729 4 октября 2023, 19:59
Старательно расставляя точки над ё
Сегодня нас покидает ещё один человек, причина - восхищение стихом упоротого хохла во вражеском блоге.
Вообще я хочу сказать, что тот, кто так или иначе сочувствует хохлам во всей, ткскзть, полноте их проявлений,
а также их защитникам и оправдателям, для меня точно такой же враг и говорить с ним более не о чем.
Сам же стих кое-чем интересен.
Оригинал под катом - не весь, много чести, а только тот кусок, про который я намерена сказать пару слов.
Для тех же, кто ещё меньше моего любит соловьину мову, вкратце перескажу: лирический герой удобряет собой чернозем, уповая на то, что из него вырастет зерно, отравленное храбростью; поедая хлеб из этого зерна,
следующие поколения продолжат его дело и, таким образом, у него будут дети, которыми он не обзавёлся при жизни.
Та нічого з того вже не буде,
Я тепер чорнозем.
І такі всі як я чорнозем.
Я коли в нього ліг
То мене там уже зачекались
Тисячі золотих поколінь
Людей без дітей.
Нашім іменем в Чехії названо міст,
Але ми там ніколи не будем.
Ми всі чорнозем.
І на хмари ми дивимось оком соняшника.
Чорним і злим.
.. Але як не старайся.
А мной заміновано вічність.
Ми ж тепер чорнозем.
З нас росте.
І весь світ нами кормить.
Героїзмом отруєний хліб.
Навіть в дуже розумних і хитрих батьків.
Попри всю душноту офіційних історій.
Ми токсичніші за ГМО.
Ну, фирменную поэтическую некрофилию мы все видели, не в ней дело. Вот только раньше они эту перспективу нам предлагали - эй, кто там шутковал про россыпью и в пакетиках? А про семки в карманах? Шо цэ такэ з ными сталось, шо воны зажурылися, бис их знае.
Однако некоторая доля правды здесь присутствует: что-то подсказывает мне, что ничего хорошего там ещё много лет расти не будет - по крайней мере, пригодного в пищу. Земля прелюбопытнейшая вещь, на ней остаётся отпечаток того, что там когда-то происходило.
ТЕГИ в борьбе задело ленина, добр бобр до своих бобрят, из окна дуло, как говорил омар хайям, капитан бодросовал, мир сдвинулся с места, помер и помер чё бубнить-то
***
Лаптеногая- бесится!
Я нашел это стихотворение, оно ГЕНИАЛЬНОЕ!
Не Алексей
3 Oct, 02:25
Я мабуть що хотів мати сина,
Щоб йому показувать в небо красиво рукою, як ходять по небу хмаринки,
І в полі йому показать як ростуть колоски з чорнозема.
Я мабуть що хотів мати доньку.
Щоб придумать їй дивні казки.
Про життя польових черв'ячків.
Та нічого з того вже не буде,
Я тепер чорнозем.
І такі всі як я чорнозем.
Я коли в нього ліг
То мене там уже зачекались
Тисячі золотих поколінь
Людей без дітей.
Нашім іменем в Чехії названо міст,
Але ми там ніколи не будем.
Ми всі чорнозем.
І на хмари ми дивимось оком соняшника.
Чорним і злим.
Всі герої загинуть, це доля героїв - вмирати.
Доля слухать посмертну хвалу.
Стать питаннями у ЗНО.
Нецікавой частиною офіційного міфу.
Діставайте подвійні листочки - час настав бути прикладом дітям.
Менш сміливих за тебе батьків.
Виживають, продовжують рід і виховують діток
Ті, хто досить розумний, щоб не ставати героєм.
З точки зору сім’ї нерозумно
Буть героєм і вчити геройству дітей.
Але як не старайся.
А мной заміновано вічність.
Ми ж тепер чорнозем.
З нас росте.
І весь світ нами кормить.
Героїзмом отруєний хліб.
Навіть в дуже розумних і хитрих батьків.
Попри всю душноту офіційних історій.
Ми токсичніші за ГМО.
І тому в когось з вас все одно.
Як ти їх не виховуй розумними.
Вийдуть сміливі.
З часом всі ваші діти
Однаково будуть моїми.
но и медсестра вдобавок ко всему ужасу, который представляет собой лаптеногая баба.
Вы там не сможете оставить комент, бо лаптеногая православнутая медицинская пизда себя старательно ограждает.
taffy729 4 октября 2023, 19:59
Старательно расставляя точки над ё
Сегодня нас покидает ещё один человек, причина - восхищение стихом упоротого хохла во вражеском блоге.
Вообще я хочу сказать, что тот, кто так или иначе сочувствует хохлам во всей, ткскзть, полноте их проявлений,
а также их защитникам и оправдателям, для меня точно такой же враг и говорить с ним более не о чем.
Сам же стих кое-чем интересен.
Оригинал под катом - не весь, много чести, а только тот кусок, про который я намерена сказать пару слов.
Для тех же, кто ещё меньше моего любит соловьину мову, вкратце перескажу: лирический герой удобряет собой чернозем, уповая на то, что из него вырастет зерно, отравленное храбростью; поедая хлеб из этого зерна,
следующие поколения продолжат его дело и, таким образом, у него будут дети, которыми он не обзавёлся при жизни.
Та нічого з того вже не буде,
Я тепер чорнозем.
І такі всі як я чорнозем.
Я коли в нього ліг
То мене там уже зачекались
Тисячі золотих поколінь
Людей без дітей.
Нашім іменем в Чехії названо міст,
Але ми там ніколи не будем.
Ми всі чорнозем.
І на хмари ми дивимось оком соняшника.
Чорним і злим.
.. Але як не старайся.
А мной заміновано вічність.
Ми ж тепер чорнозем.
З нас росте.
І весь світ нами кормить.
Героїзмом отруєний хліб.
Навіть в дуже розумних і хитрих батьків.
Попри всю душноту офіційних історій.
Ми токсичніші за ГМО.
Ну, фирменную поэтическую некрофилию мы все видели, не в ней дело. Вот только раньше они эту перспективу нам предлагали - эй, кто там шутковал про россыпью и в пакетиках? А про семки в карманах? Шо цэ такэ з ными сталось, шо воны зажурылися, бис их знае.
Однако некоторая доля правды здесь присутствует: что-то подсказывает мне, что ничего хорошего там ещё много лет расти не будет - по крайней мере, пригодного в пищу. Земля прелюбопытнейшая вещь, на ней остаётся отпечаток того, что там когда-то происходило.
ТЕГИ в борьбе задело ленина, добр бобр до своих бобрят, из окна дуло, как говорил омар хайям, капитан бодросовал, мир сдвинулся с места, помер и помер чё бубнить-то
***
Лаптеногая- бесится!
Я нашел это стихотворение, оно ГЕНИАЛЬНОЕ!
Не Алексей
3 Oct, 02:25
Я мабуть що хотів мати сина,
Щоб йому показувать в небо красиво рукою, як ходять по небу хмаринки,
І в полі йому показать як ростуть колоски з чорнозема.
Я мабуть що хотів мати доньку.
Щоб придумать їй дивні казки.
Про життя польових черв'ячків.
Та нічого з того вже не буде,
Я тепер чорнозем.
І такі всі як я чорнозем.
Я коли в нього ліг
То мене там уже зачекались
Тисячі золотих поколінь
Людей без дітей.
Нашім іменем в Чехії названо міст,
Але ми там ніколи не будем.
Ми всі чорнозем.
І на хмари ми дивимось оком соняшника.
Чорним і злим.
Всі герої загинуть, це доля героїв - вмирати.
Доля слухать посмертну хвалу.
Стать питаннями у ЗНО.
Нецікавой частиною офіційного міфу.
Діставайте подвійні листочки - час настав бути прикладом дітям.
Менш сміливих за тебе батьків.
Виживають, продовжують рід і виховують діток
Ті, хто досить розумний, щоб не ставати героєм.
З точки зору сім’ї нерозумно
Буть героєм і вчити геройству дітей.
Але як не старайся.
А мной заміновано вічність.
Ми ж тепер чорнозем.
З нас росте.
І весь світ нами кормить.
Героїзмом отруєний хліб.
Навіть в дуже розумних і хитрих батьків.
Попри всю душноту офіційних історій.
Ми токсичніші за ГМО.
І тому в когось з вас все одно.
Як ти їх не виховуй розумними.
Вийдуть сміливі.
З часом всі ваші діти
Однаково будуть моїми.