До Європи

[misjko]

я перетнув кордон. перший кого я зустрів за кордоном
був вуличний музикант з акордеоном
останній видавав розпачливі звуки (rozpaczliwe dzwięki)
я кинув монету (2zł) в футляр музикант сказав dzięki

звертаючись не до нього а радше до всіх я мовив apropo
чи приймаєш мене до себе об’єднана Європо?
зовнішність моя європейця не африканця чи азіата
(моїх заслуг у тім мало це все гени мами і тата)

а ще розділяю я  цінності для європейців спільні: й
сучасні і ті що про них ще писав сам Пліній
на моїй чистій душі відсутня найменша плямка
політнекоректності: рівно трактую гіпстера й панка.

і звичайно противлюся тому щоби на морі й
на суші а чи де інде відбувалась анексія чужих територій
а мав би я силу НАТОвпу то конче я б урезонив
кожного прихильника насильної зміни кордонів

(музикант тим часом грав чергуючи тони й півтони -
муз. Л. Беетовена, сл. Ф. Шіллера «Обніміться, мільйони»)
я ж далі твердив своє: верховенство закону
я захищатиму аж до скону

все що я в сумі (∑) сказав на письмі вимагало б багато літер

відповіді я не почув. можливо, її відніс вітер

і з того всього під розпачливі звуки акордеону
я почвалав до - щоб його перейти в інший бік - кордону