Двомовність на прикладі Бельгії
Бельгія - досить штучна країна. Утворена з двох абсолютно різних і за економічним рівнем розвитку, і за етнічним складом частинок: Фландрії(голландськомовна) і Валонії(франкомовна). В 1830р. їх об'єднувала лише спільна католицька віра і ненависть до голландського протестантського правителя Віллема І, який на їх думку був занадто авторитарним. Отже, після перемоги над голландцями (не без допомоги французької армії та зради голландців усіма їх союзниками) нова держава одразу прийняла закон "Про свободу мов".
Насправді ж, французька мова домінувала в столиці держави - Брюсселі і на більш розвиненому півдні (завдяки заводам і шахтам). Голландська ж мова (чи вірніше її діалект - фламандська) була мовою затурканих північних селюків, які до того ж вели досить злиденне життя (безземелля, занепад домашнього ремесла через неможливість конкуренції з продукцією фабрик). Тобто склалась ситуація, в якій майже вся бюрократія і майже весь бізнес спілкувавсь французькою, а голландська залишалась десь на сільському рівні.
До 1873р. всі державні папери і судові справи розглядались французькою.
До 1878р. все спілкування з державними органами було французькою (в реальності ще довше - бо чиновники не бажали вчити голландську)
До 1883р. вся середня освіта була французькою.
Цією ситуацією одразу скористались соціалісти, які порівнювали життя фламандців в Бельгії зі станом негрів в Бельгійському Конго. Під час першої світової солдати-фламандці писали королю листа з проханням повпливати на офіцерів, які віддавали команди виключно французькою. Вже в другій половині ХХ сторіччя фламандці влаштовували так звані "марші на Брюссель" для захисту права голландськомовного населення на вільне використання своєї мови в усіх сферах життя. Франкофони Брюсселя зустрічали такі демонстрації плакатами "Давай вали назад в село".
Якоюсь мірою проблему вирішили розділивши країну на мовні спільноти (на додачу до адміністративного поділу на Валонію, Фландрію і Брюссель) і надавши цим спільнотам ряд адміністративних прав. Але в результаті в кожній спільноті перемагають "свої" партії, які потім не можуть утворити коаліцію через різне бачення розвитку країни. Загострює проблему і різний економічний розвиток регіонів: шахти у Валонії закрились, а Фландрія навпаки динамічно розвивається.
Згадайте, як українцям набридала 90денна парламентська "коаліціяда". Так от: бельгійці не мають коаліційного уряду вже більше 300 днів (вибори відбулись 13 червня 2010р.). Це світовий рекорд і кінця-краю домовленостям не видно. Подейкують, що Бельгію може спіткати доля Чехословаччини.
В Брюсселі близько 80% городян спілкуються між собою французькою, але вся інформація дублюється на голландській. Навіть одна і та сама реклама на одній станції метро французькою, на іншій вже голландською.
Всі музеї мають характерні червоно-зелені прапори - так їх легше помітити туристам:
Одне і те ж саме місце звучить зовсім по різному. Я собі уявив, як в Харкові туристу, що приїхав на Євро-2012 радять зробити пересадку на станції "Совєтская". В Брюсселі теж туристу легко заплутатись:
Цікаво зроблено в Брюссельському метро: табло по черзі показує назви кінцевих станцій на французькій і на голландській. Якщо до цього не звикнути - можна подумати, що раптом напрямок поїзду, який ось-ось приїде на платформу змінивсь. Чи варто казати, що надписи на стінах станції метро теж двомовні. Ну і сама служба метро по різному називається: Société des Transports Intercommunaux de Bruxelles (STIB) або ж Maatschappij voor het Intercommunaal Vervoer te Brussel (MIVB). Це одна і та ж сама організація, просто з різними адресами сайту:
http://www.stib.be та http://www.mivb.be
За мить "Koning Boudewijn" стане "Roi Baudouin".
З офіціантами краще говорити англійською. Голландську демонстративно не розуміють (хоча в меню все продубльовано голландською):
- Mag ik sinaasappelsap.
- ?
- Orange juice!
- Oui! Jus d'orange!
Ще трошки про Брюссель, хто ще не читав.
Насправді ж, французька мова домінувала в столиці держави - Брюсселі і на більш розвиненому півдні (завдяки заводам і шахтам). Голландська ж мова (чи вірніше її діалект - фламандська) була мовою затурканих північних селюків, які до того ж вели досить злиденне життя (безземелля, занепад домашнього ремесла через неможливість конкуренції з продукцією фабрик). Тобто склалась ситуація, в якій майже вся бюрократія і майже весь бізнес спілкувавсь французькою, а голландська залишалась десь на сільському рівні.
До 1873р. всі державні папери і судові справи розглядались французькою.
До 1878р. все спілкування з державними органами було французькою (в реальності ще довше - бо чиновники не бажали вчити голландську)
До 1883р. вся середня освіта була французькою.
Цією ситуацією одразу скористались соціалісти, які порівнювали життя фламандців в Бельгії зі станом негрів в Бельгійському Конго. Під час першої світової солдати-фламандці писали королю листа з проханням повпливати на офіцерів, які віддавали команди виключно французькою. Вже в другій половині ХХ сторіччя фламандці влаштовували так звані "марші на Брюссель" для захисту права голландськомовного населення на вільне використання своєї мови в усіх сферах життя. Франкофони Брюсселя зустрічали такі демонстрації плакатами "Давай вали назад в село".
Якоюсь мірою проблему вирішили розділивши країну на мовні спільноти (на додачу до адміністративного поділу на Валонію, Фландрію і Брюссель) і надавши цим спільнотам ряд адміністративних прав. Але в результаті в кожній спільноті перемагають "свої" партії, які потім не можуть утворити коаліцію через різне бачення розвитку країни. Загострює проблему і різний економічний розвиток регіонів: шахти у Валонії закрились, а Фландрія навпаки динамічно розвивається.
Згадайте, як українцям набридала 90денна парламентська "коаліціяда". Так от: бельгійці не мають коаліційного уряду вже більше 300 днів (вибори відбулись 13 червня 2010р.). Це світовий рекорд і кінця-краю домовленостям не видно. Подейкують, що Бельгію може спіткати доля Чехословаччини.
В Брюсселі близько 80% городян спілкуються між собою французькою, але вся інформація дублюється на голландській. Навіть одна і та сама реклама на одній станції метро французькою, на іншій вже голландською.
Всі музеї мають характерні червоно-зелені прапори - так їх легше помітити туристам:
Одне і те ж саме місце звучить зовсім по різному. Я собі уявив, як в Харкові туристу, що приїхав на Євро-2012 радять зробити пересадку на станції "Совєтская". В Брюсселі теж туристу легко заплутатись:
Цікаво зроблено в Брюссельському метро: табло по черзі показує назви кінцевих станцій на французькій і на голландській. Якщо до цього не звикнути - можна подумати, що раптом напрямок поїзду, який ось-ось приїде на платформу змінивсь. Чи варто казати, що надписи на стінах станції метро теж двомовні. Ну і сама служба метро по різному називається: Société des Transports Intercommunaux de Bruxelles (STIB) або ж Maatschappij voor het Intercommunaal Vervoer te Brussel (MIVB). Це одна і та ж сама організація, просто з різними адресами сайту:
http://www.stib.be та http://www.mivb.be
За мить "Koning Boudewijn" стане "Roi Baudouin".
З офіціантами краще говорити англійською. Голландську демонстративно не розуміють (хоча в меню все продубльовано голландською):
- Mag ik sinaasappelsap.
- ?
- Orange juice!
- Oui! Jus d'orange!
Ще трошки про Брюссель, хто ще не читав.