Я на Майдані (грудень 2013).
Моя фірма мала офіс в Україні. Невеличкий, його і офісом назвати важко, скоріше команда - 4 чоловіки. Ми з ними контактували, бо наші проекти вимагали зміни до їхнього, того, який писали в Києві. І от, ще в листопаді, до початку відомих подій наша фірма вирішила перевести якнайбільше розробки у наш амстердамський офіс, а офіс в Києві розпустити. Перед тим ми мали з'їздити в нашу столицю щоб перейняти у хлопців справи. Відправили за іронією 4-х українців. Мене могли б і не відправляти, але я сам напросивсь, бо хотів побачити, що там на Майдані, як це відрізняється від мого Майдану 9-річної давнини. Ми тут в Нідерландах теж перед тим зібрались на площі Дам (ми її називали МайДам), на диво, прийшло чоловік 30 підтримати, хоча як такої цілеспрямованої роботи по мобілізації людей не велось:
Амстердам. Площа Дам, 26 листопада 2013 року:
7 грудня ми прилетіли в Україну, взяли Sky Taxi з Борисполя. Під час поїздки вдалось розбалакати таксиста на тему подій, що відбуваються. Таксист виявивсь поміркованих поглядів, лише сказав, що корупція при Януковичу зашкалює і він через це змушений був залишити попередню роботу (адміністратор кафешки). Таксі були новенькі, видно, що під Євро2012, але при цьому від водія дуже сильно чулось дезодорантом. Добре, що можна заплатити карткою.
Майдан 7 грудня. Барикада біля приміщення консерваторії. Недалеко (біля Мамая) стояв наш намет 2004. Ностальгія:
Навпроти мітингувальники грали у футбол, мирно бігали діти:
Того ж вечора ми з vladimirshulga пішли на концерт Ляпіса. Тематика концерту була революційною, здивували десятки автобусів на білоруських номерах під Стерео Плазою - виявляється, у Білорусі їм виступати заборонено. Черга розтягнулась метрів на 300:
Публіка заряджала "СУ - ГС", білоруси підтримували:
Майдан 8 грудня. Віче "Марш мільйону". Не знаю, чи зібравсь там мільйон, але народу було справді багато:
"Йолка":
Над нами кружляли дрони з камерами, які фільмували це дійство:
Після віче ми пішли гуляти урядовим кварталом. Вулиця Банкова, на якій знаходиться будинок Адміністрації Президента. Далі видно кордон з ВВ.
Маленькі вулички в урядовому кварталі перекриті бусиками. В них грілись бійці ВВ. Активісти ліпили на них наклейки. Якась дівчина стверджувала, що один з ввшників показав їй з середині на телефоні "ми з вами" чи щось таке. Не вірю
"Мусор":
Кордон неподалік від готелю Київ. Там недалеко Маріїнський парк в якому антимайданили бюджетники. Таке враження, що мєнти там стоять не для того, щоб захищати їх від майданівців, а щоб не випускати.
Темніло, ми домовились зустрітись з daf_andrew в кафешці на Бесарабській площі (навпроти пам'ятника вождю пролетаріату). Це взагалі була цікава революція: сидиш, п'єш чай, їсиш тістечка, дискутуєш на навколо політичні теми, аж тут раптом хтось з iPad каже - "о, тільки-но Леніна знесли".
-Як це знесли?! Я коли заходив - він ще стояв.
Біжимо туди, а й справді:
Під пам'ятником в мене бере інтерв'ю дівчина з Kyiv Post, ще якийсь канал просить сказати кілька слів на камеру. Пояснюю, що за Брест-Литовським мирним договором Україна була значно більшою територіально за УРСР. А Ленін цей договір взяв і порушив, тому йому тут не місце.
Наступні понеділок-вівторок - робочі будні, але на Майдан епізодично все ж таки забігав, ходив в КМДА. Один раз навіть зранку стояв під сценою. Послухав виступ Ігоря Луценка, це ще до його викрадення. Холодно в Києві було: -20 градусів десь. У вівторок увечері пішов зі своїм однокласником в Пузату Хату. Десь о пів на десятку підійшов офіціант і попередив, що закриваємось. Мовляв, подзвонили і сказали, що вночі буде зачистка. Так воно і сталось - у ніч з вівторка на середу почався штурм барикад. Прокидаюсь зранку в номері готелю, включаю телевізор - бачу все це, спускаюсь у ресторан, дочекався своїх напарників і прошу у старшого групи хоча б на трошки пустити мене на Майдан. Метро до Майдану Незалежності не їде, вихожу на Льва Толстого і йду пішки по Хрещатику. Чую заряди "банду геть!". Підходжу поближче - КМДА в облозі ВВ:
Свободівці героїчно шпують на них з пожежного шлангу. Я стаю в перші ряди і помагаю заряджати. Слизько, гранітні сходи на підході до будинку як ковзанка. Підходять люди, багато людей, я бачу, що тут і без мене справляться і йду назад до Льва Толстого:
В той же день лечу назад в Амстердам:
Не без пригод, про них навіть написав авторитетний сайт avianews.com:
http://www.avianews.com/ukraine/2013/12/12_borispol_evacuation.shtml
Бажаю Порошенку, Кличку, Яценюку і всім-всім-всім, щоб вони не розчарували свій народ.
Амстердам. Площа Дам, 26 листопада 2013 року:
7 грудня ми прилетіли в Україну, взяли Sky Taxi з Борисполя. Під час поїздки вдалось розбалакати таксиста на тему подій, що відбуваються. Таксист виявивсь поміркованих поглядів, лише сказав, що корупція при Януковичу зашкалює і він через це змушений був залишити попередню роботу (адміністратор кафешки). Таксі були новенькі, видно, що під Євро2012, але при цьому від водія дуже сильно чулось дезодорантом. Добре, що можна заплатити карткою.
Майдан 7 грудня. Барикада біля приміщення консерваторії. Недалеко (біля Мамая) стояв наш намет 2004. Ностальгія:
Навпроти мітингувальники грали у футбол, мирно бігали діти:
Того ж вечора ми з vladimirshulga пішли на концерт Ляпіса. Тематика концерту була революційною, здивували десятки автобусів на білоруських номерах під Стерео Плазою - виявляється, у Білорусі їм виступати заборонено. Черга розтягнулась метрів на 300:
Публіка заряджала "СУ - ГС", білоруси підтримували:
Майдан 8 грудня. Віче "Марш мільйону". Не знаю, чи зібравсь там мільйон, але народу було справді багато:
"Йолка":
Над нами кружляли дрони з камерами, які фільмували це дійство:
Після віче ми пішли гуляти урядовим кварталом. Вулиця Банкова, на якій знаходиться будинок Адміністрації Президента. Далі видно кордон з ВВ.
Маленькі вулички в урядовому кварталі перекриті бусиками. В них грілись бійці ВВ. Активісти ліпили на них наклейки. Якась дівчина стверджувала, що один з ввшників показав їй з середині на телефоні "ми з вами" чи щось таке. Не вірю
"Мусор":
Кордон неподалік від готелю Київ. Там недалеко Маріїнський парк в якому антимайданили бюджетники. Таке враження, що мєнти там стоять не для того, щоб захищати їх від майданівців, а щоб не випускати.
Темніло, ми домовились зустрітись з daf_andrew в кафешці на Бесарабській площі (навпроти пам'ятника вождю пролетаріату). Це взагалі була цікава революція: сидиш, п'єш чай, їсиш тістечка, дискутуєш на навколо політичні теми, аж тут раптом хтось з iPad каже - "о, тільки-но Леніна знесли".
-Як це знесли?! Я коли заходив - він ще стояв.
Біжимо туди, а й справді:
Під пам'ятником в мене бере інтерв'ю дівчина з Kyiv Post, ще якийсь канал просить сказати кілька слів на камеру. Пояснюю, що за Брест-Литовським мирним договором Україна була значно більшою територіально за УРСР. А Ленін цей договір взяв і порушив, тому йому тут не місце.
Наступні понеділок-вівторок - робочі будні, але на Майдан епізодично все ж таки забігав, ходив в КМДА. Один раз навіть зранку стояв під сценою. Послухав виступ Ігоря Луценка, це ще до його викрадення. Холодно в Києві було: -20 градусів десь. У вівторок увечері пішов зі своїм однокласником в Пузату Хату. Десь о пів на десятку підійшов офіціант і попередив, що закриваємось. Мовляв, подзвонили і сказали, що вночі буде зачистка. Так воно і сталось - у ніч з вівторка на середу почався штурм барикад. Прокидаюсь зранку в номері готелю, включаю телевізор - бачу все це, спускаюсь у ресторан, дочекався своїх напарників і прошу у старшого групи хоча б на трошки пустити мене на Майдан. Метро до Майдану Незалежності не їде, вихожу на Льва Толстого і йду пішки по Хрещатику. Чую заряди "банду геть!". Підходжу поближче - КМДА в облозі ВВ:
Свободівці героїчно шпують на них з пожежного шлангу. Я стаю в перші ряди і помагаю заряджати. Слизько, гранітні сходи на підході до будинку як ковзанка. Підходять люди, багато людей, я бачу, що тут і без мене справляться і йду назад до Льва Толстого:
В той же день лечу назад в Амстердам:
Не без пригод, про них навіть написав авторитетний сайт avianews.com:
http://www.avianews.com/ukraine/2013/12/12_borispol_evacuation.shtml
Бажаю Порошенку, Кличку, Яценюку і всім-всім-всім, щоб вони не розчарували свій народ.