(no subject)
Люди гублять свій шанс на щастя через власну дурість. Вони не хочуть іти на зустріч одне одному, щось міняти в собі заради союзу з иншим. Вони прагнуть, щоби їх сприймали такими, як вони є. А якими вони є? Людина існує не в одній площині, а в кількох. Крім того образу, який вона має про себе, та образу, який репрезентує на людях, є ще низка образів у яких вона постає в очах инших. Відтак - як же можна напевне сказати, де ж той, яким я є?
Люди бояться виявитися кумедними одне перед одним, а це - неминуче. І, відчуваючи страх із приводу цього, часом обирають оминати репрезентацію себе взагалі. Люди бояться втратити образ-себе-як-вони-його-бачать, їх лякають екзистенційні зміни, а тимчасом у них і полягає розвиток людини.
Розпочинаючи взаємини, сучасні люди багато втрачають, не покладаючи за мету шлюбний союз. Вельми часто саме ця мета є орієнтиром, відносно якого доцільно оцінювати взаємини на даному етапі. Якщо нема цього орієнтира, будь-які інтуїтивні оцінки втрачають надійну опору. Тому-то, коли за критерій оцінки беруть якісь другорядні речі: дотепність, увагу, расторопность - речі, які можуть бути розвинені з часом і на яких не варто було би загострювати надту увагу від початку, - стосунки часто-густо розривають, бо відчувають нестачу чогось кардинального, відсутня «лінія склейки».
Коли ж від самого початку ти ставиш за мету шлюб із людиною, розвій ваших подальших взаємин набуває масштабу великого тривалого процесу, який потребує часу та терпіння. Ти придивляєшся зовсім до инших речей, якісь дрібниці, проаналізувавши, готовий вибачити. Ти дивишся в майбутнє, а не зосереджуєшся на задоволенні від теперішнього. Взагалі, сам сенс задоволення переосмислюється, на перший плян виходять инші, триваліші речі. Довіра, відвертість, надійність, спроможність домовлятися, розумітися.
Люди бояться виявитися кумедними одне перед одним, а це - неминуче. І, відчуваючи страх із приводу цього, часом обирають оминати репрезентацію себе взагалі. Люди бояться втратити образ-себе-як-вони-його-бачать, їх лякають екзистенційні зміни, а тимчасом у них і полягає розвиток людини.
Розпочинаючи взаємини, сучасні люди багато втрачають, не покладаючи за мету шлюбний союз. Вельми часто саме ця мета є орієнтиром, відносно якого доцільно оцінювати взаємини на даному етапі. Якщо нема цього орієнтира, будь-які інтуїтивні оцінки втрачають надійну опору. Тому-то, коли за критерій оцінки беруть якісь другорядні речі: дотепність, увагу, расторопность - речі, які можуть бути розвинені з часом і на яких не варто було би загострювати надту увагу від початку, - стосунки часто-густо розривають, бо відчувають нестачу чогось кардинального, відсутня «лінія склейки».
Коли ж від самого початку ти ставиш за мету шлюб із людиною, розвій ваших подальших взаємин набуває масштабу великого тривалого процесу, який потребує часу та терпіння. Ти придивляєшся зовсім до инших речей, якісь дрібниці, проаналізувавши, готовий вибачити. Ти дивишся в майбутнє, а не зосереджуєшся на задоволенні від теперішнього. Взагалі, сам сенс задоволення переосмислюється, на перший плян виходять инші, триваліші речі. Довіра, відвертість, надійність, спроможність домовлятися, розумітися.