попсєнь
оце почула сьогодні в двох місцях музику свого дитинства - Лінда, Я -ворона, та Брітні Спірс, шо-то
там
ітіть, це було рочків так із... 8-10 тому
ми тоді слухали касети, так-так, старі пластмасові касети, у мене був старезний громадний маґнітофон Ореанда, а також грубуватий плеєр, що ледве вміщався в долоні
для мене музика завше була поділена на "для душі" та "для спорту"
так оце, відповідно, вигулькнула із одного київського офісу Брітні, нагадала мені, що скорботному періодови - кінець і що можна знову братися до приватних тренувань під ритмічну музику, бо поки музику було нізя, доводилося обмежуватися скупим набором вправ, аби спина, заклякла від сидіння за перед монітором та за учнівськими лавами
колись я вела тренування з шейпінґу в групі дівчат
відповідно, музична програма була на мені
так оце доводилося переслуховувати всякий попсєнь, бо серед нього бувають хороші ритмічні речі
викачала собі Брітні - таки да, (якщо не звертати уваги на слова та зітхання) ритми - то, шо нада