3 березня. новий початок
Отож...
Кілька раз з попеперднього посту поривався написати новий, але ніяк не міг. Втратив щось таке, ну... ніби я розумію, що особливим чином чужий блог нікого не їбе і мене навіть перемикає від думки, щоб нав'язувати комусь свої ахуїтєльні історії. Думав, було, створити новий, але який сенс, якщо його взагалі ніхто не читатиме? Та й певен, що основна 3,5чоловіки аудиторія блогу - ті, хто проходять по посиланню з вк. Та й писати не знаю, про що, адже пропав той період юнацького максималізму, коли я писав про свої світоглядні роздуми і вважав їх дохуя важливими, лол. Але от сьогодні подумав.. Я ж захистив диплом інженеру, по суті, зараз на перепутті в справжнє доросле (наскільки це можливо в моєму випадку) життя. І щось же з ним треба робити, боротися з прокрастинацією, досягати ачівок, успіху, робити своє життя якомога цікавіше. Власне, от про це можна писати. Ну і відповідно проводити самоконтроль і чітко виставляти цілі. На папері (жж?) це значно легше, ефективніше. Кожного моменту ти можеш заглянути в минуле, що робив, що хотів зробити, чи досягнув поставлених цілей, що зробив не так? Звісно, це потребує певної сміливості, оголюючи свої негативні сторони перед іншими (навіть, якщо іншим похуй). Ну власне...
Отож, закінчив я університет. Сиджу ще досі в своєму гуртожитку, маю змогу пожити до шостого числа. Тобто ще 3 дні. За цей час треба спробувати владнати справи, що пов'язані з університетом. Принаймні все, що зможу. А саме
- відновити приписне (ну, знаєте, таке посвідчення тих, кого ще не призвали, що вони стоять десь на учоті, а я його ще на першому курсі залив кефіром, ну і забив, а зараз треба)
- виписатись з гуртожитку
- виписатись з воєнкомату
- бібліотека (торчу книжку-методичку з того ж першого курсу)
- інтернет (заплатити і порвати контракт)
- виселитись з гуртожитку, обхідний лист, всі діла... справ багато.
Ну і в загальному, пора шукати роботу. Є в мене один варіант, годний, прям заводить ентузіазмом. Але власна невпевненість плюс потреба нав'язуватись (не певен, наскільки доречне тут це слово) стопорить мене. Треба це переписилити, а то я, як бовгдур відтягую все далі і далі. Вцілому.