Кепський сон, робочий день без наушників
Ліг я спати десь так о першій ночі. Думав, тре заснути якось. Швидко. Трішки почитав з телефона Швейка, а потім ліг, розслабився, спробував позайматися творчою візуалізацією, але побачив, що думки стають по сонному маразматичними, подумав, що зараз засну і ліг на бік. Але не тут то було, сон зник мов язиком корова злизала. І крутився я до 4 ночі, відраховуючи - "так, ще 5 годин до часу вставання, бля, ще 4 години. втф??? 3 години, а я досі не можу заснути". Не знаю,коли заснув, десь о 4 годині, а прокинувся о шостій. Пам'ятав чітко сон (та й досі пам'ятаю, спершу було про те, як я ночував в надземному переході, потім якась студрада, науподслушано і москалі в Києві, ще було невелике подвір'я, де збиралися кошенята вуличні - немиті, а деякі без частин тіла і обличчя, і я вирішив за ними доглядати). Після шостої практично не спав, молив земні і небесні сили, щоб дали на роботі гарний пост.
На роботі відправили, як завжди останнім часом на 105. Суть поста - провіряти перепустки у авто і пропускати їх. І так десь 9 годин. Особливо пекельний період - від 11:30 до 11:40, перерва перед третьою парою, величезний потік студентів (повз пост проходить) і авто. Хочеться і на дівчат подитися, а тут їдуть.
Зазвичай на таких постай я слухаю аудіокниги, але цього разу в мене були зламані наушники. Досить давно. Ще за кілька днів знав, що треба купити нові, але... так і не зміг підняти свою сраку.
Тому цілий день займався, духовним, на мою думку, розвитком. Созєрцал цвіт каштанів і небо серед його листя, усміхався всім і говорив про себе "Намасте", бажав удачі в дорозі автомобілістам. Все по симорону, нічого особливого, але як не як, позитивна енергія притягується. Навіть спати вдень не хотілося, а уночі заснув о першій-другій, прокинувся о шостій і відтоді приліг на 15 хвилин (на більше не можна, бо болітиме голова), щоб стряхнути втому.
Знайшов заміну на п'ятницю, легше, ніж очікував, а то отримував від колег, кого запитував, лише відмови та непевність. В четвер їду на Анікон, надіюся, там вже буде про що написати.
Вцілому пост ніачьом, але як казав якийсь письменник (Толстой?), якщо нема що писати, то пиши про те, що нема про що писати.