Несерйозні покупки
Є у мене такий потяг... купувати непотрібні речі
Сьогодні втретє поїхав на Хрещатик загадувати у однієї статуї допомогу під час сесії. Лишив там увесь дріб'язок, що назбирався за цей семестр
Далі поїхав на Петрівку. Просто, без особливих на то причин. Книг і так вистачає, в метро почитував позиченого Баха - "Ніщо не випадкове" (завтра дочитаю - запілю пост про то)
Блукав по Петрівці, блукав. Нічого не приглянулося, а я зазвичай і купую лише тому, що щось на мене дивиться. Речі мене самі вибираються, принаймні мені легше в це вірити. Додам, що взагалі соціалізація, а тут - спілкування з продавцями, у мене проходить не дуже успішно, не цілком комфортно і нерішуче, а деколи "Вам щось треба?", "Ви щось шукаєте?" викликає реальну паніку. Отож, йду, бачу магазинчик по Наруто-фішках. А я давно мріяв собі мати бандану з цього аніме. Ну ніби... я його дивився, там все так круто. І сам Наруто - класний дядько (і не дивно, що мені сподобався, Гюго ж!), власне, я думав хвилин з 5 в тому магазинчику - придбав. І радію собі. Хоча, коли надіваю, волосся виглядає уматсько.
І на цьому не зупинився у своїх безглуздих покупках. Rock-атрибутика. Згадав "Повернемо 2007 рік". І шо.. дурне, купило собі шарф (поки ходив у тому, що друг дав, а йому мама його зв'язала, ну так, потягати, йде до мого пальто, та й ще носитиму, няшне таке) у емо стилі. І клепаний шитик - такої ж розкраски. А хулі... бажання, щоб лишилося з того часу, коли я був емо. Хоча тоді я не міг собі дозволити такі речі. А зараз можу. І не жалію, що купив.
Такий я...