А що.. непогана ідея...
Три курси мріяв влітку податися кудись вештатися, як бомж. Якийсь маршрут собі вигадати, взяти палицю і пошурувати. А що?
Романтика.
І оце думаю, а що... можна й спробувати й реалізувати, судячи з останніх ЗДР-них відчуттів буде все якраз в атмосфері Дереша. Чувак вирішив віддатися природі у Карпатах, голяка. Правда голяка не хочу.
Краще так: узяти мінімальне спорядження: рюкзак, деякі речі, плащнамет, висадитися в рандомній точці Карпат і пошурувати пішки (хоча можна довзолити собі будь-який спосіб, бо все-одно до автостопу не наважуся, сором'язливий) додому. Дійду - знач дійду, а ні... хехехе...
В середу буду вирішувати щодо роботи. А я вагаюся. Сказав вже, що збираюся звільнятися, а тут мені пропонують шукати якусь альтернативу. Ну чому саме тут не байдуже на мене?
ЖАХ!
І мало того, що мене легко вмовити/переконати, так я ще й сумніваюся. Власне легко переконати лише тому, що я сумніваюся. З одного боку - так обридло, а з іншого численні "дорослішати треба!". З одного боку - хочу додому, а з іншого - хіба це того варто? З одного боку - трабли з відомочим (ЗДР), а з іншого... невже варто відразу проявляти свої слабкощі? Вагаюся, ой як вагаюся. Ще й сесію не цілком контролюю, хоча халепи великої поки не видно, бувало й гірше.
Намагаюся втримати себе на граній хвилі гарного настрою, ага, чорта з два, проревів над дошираком. Коротка хвиля не надто сильного ентузіазму, який я з потугою у собі вирощую, закінчується глибокою тугою.
Схуд за осінь на 5 кг, думаю. Й до цього був дрищом, так рараз взагалі -
драург. А найгірше - усвідомлювати, що є люди, що вважатимуть це надумуванням собі проблем. Та я б радий був позбутися цього. Справді. Хоча так, часто рефлексую.
Лол, слухаю пісеньки однієї тян, а неї Сейтар є "я постійно ношу з собою гранату, я чекаю, коли почнуть убивати, мені кажуть, ти - покидьок, здурілий псих, а я хотів би убити вас всіх". І це поряд з різними Блек Айд Піс, Джейсами Блантами, Шакірами, Океанами Ельзи. Файно є.
І взагалі, я чекав на дзвінок Т_Т. Мені він треба.