"давай лишимо все як є"
Продовжуючи тематику "ТЯН НЕ НУЖНІ!" я хочу ще згадати один момент.
От існують же хлопці, інтроверти до мозку кісток, які пізнають життя із книг. Спершу казки, потім якісь повісті геройські, згодом романи. І усюди, майже, відбувається викривлення реальності. Причому настільки удале і непомітне, що здається, ніби це норма. І ця норма вливається в життя отаких от хлопчиків, вони вважають її дійсністю і не підозрюють, що ІРЛ (in real life) все абсолютно не так.
В більшості книгах, особливо тих, що викладають у школі, оспівується саме жінка і любов до неї. Любов, яка змушує повністю себе віддавати і кидатися на амбразуру. Ще й учать: "Дівчат не можна бути". Але водночас - вони рівні, такі ж як ми, хіба шо либонь рівніші чи як?
Але й серед цих усіх творів модна побачити певні нестиковки. От ніби принцеса, така няха, прекрасна, чиста, сповнена різних оце брагородностей. І рицар, силляка! мужик, надає кожному підсрачників, кароч чоткий такий. Ну й вона каже, во я кидаю свій платочок до звірів цих нечистих, а ти будь добрий, юзернейм, принеси мені, ок? Мужик, хулі, бере, перемагає сих звіряток ну і кидає їй в обличчя той її ненужний платок, підкреслюючи, що вона й сама йому не нужна. Все правильно зробив, хоча міг би разок переїбати, щоб не вийобувалася, або виграти ззаду чисто із спортивного інтересу. Якби й мораль: да, дівка поступила неправильно. Але між рядками написано: оце лише виняток, а інші - найс тьолки. А що, якщо навпаки? А що, якщо найс тьолки - це виняток, а всі інші - високопримативні самиці, яким потрібні високопримативні самці? Додам, до блогинь, які можуть читати це, ну ви ж якби блог ведете, рахуйте, певно, що ви є в певній мірі винятками, але ж самі можете погодитися, що в жіночій компанії дуже багато коварства, лицемірства, злості і алчності (спецілаьно використовую русизми).
Щодо високопримативності, то це слідування власне інстинктам, перевага їх над інтелектом. Пошук не інтелектуального партнера, а сильного і що зможе забезпечити їх потомство (АХТУНГ! Я не стверджую, що в цьому є щось погано. Це нормально), втім часто ведуться на зовнішні ознаки, а вкінці отримують на надто стійкий хуй. Ібо імідж...
Є один патсан, в школі, да? Ну і всі дівки за ним бігають, хоча особливо від інших він не відрізняється, якщо дивитися об'єктивно. Знайома ситуація? Так чим же він отримав цю популярність: внутрішнім шармом, що можуть внюхати лише самки? Чи популярність породжує популярність, коли одна мала ото полюбила, сказала іншій, а інша теж полюбила і ото пішло поїхало, породжуються фапабельні культи навколо одного-трьох хлопців в школі, і так далі, дівчата ще й ото дуиають "Він має бути точно моїм, зі мною, бо бляха, я така і всі дівкі будуть мені заздрити! Що шлюха Ірка, викусила, піздатитупа, Васька мій, а тобі він кругових обертів надавав, віссю свій статевий член тримав!" Був свідком стопітсот раз, коли дівки масово фапали на одного хлопця. Втім, їхнє діло... *в цей час хтось каже "мнє тєба жаль", "уті-путі хто ж тебе обідив, бідось?", таким словам я обертання надавав, ви вже прошарили певно, що особливих в мене планів щодо вас нема, то й писати шо хтітиму, ок?*
Вертаємось власне далі.
Дружба з дівкою. Нє, ну я колись вірив. Але зараз вже не йметься віри. Приятелювання і файні відносини (сусідські, навчальні, робочі) можливі, але дружба? Як? Якщо ми-то по різні боки барикад? І кожен хоче вийти переможцем, взявши з собою побільше різних ніштяків в трофей.
Міжстатева дружба = френдзона. Двохстороння, є й дівки у френдзонах (ті ж культи), є й пасани: "Я тобі буду допомагати! буду тебе захищати, поки тебе їбе Ашот, але я вірю, що ти колись отак зупинишся, оглянешся і побачиш мене.. і почнеш плакати, скажеш, юзернейм, як я тебе не помічала? ти ж такий ахуєнний, такий няша, вибач, я кохаю тебе!"
Власне, виходу з френдзони не існує. І єдиний вірний варіант: "А йди ти нахуй і забудь моє ім'я!". Хоча я його не використовував, принаймні аж так радикально, але ще все попереду.
А дівки кажуть, ото, а шо, чо не можна все лишити так як є? Ну типу ти далі будеш мені приділяти увагу, будеш слухати моє ниття про проблеми, половину яких я сама придумала, а в іншу половину сама ж себе втягнула? Нам же файно є.
ЧОрт, а егоїзм ніхто не відміняв? Всі хочуть одного - ніштяків для себе. Будь-яких. Це може навіть бути, "та я все віддам, аби ти взяла мене і погладила, я б полежав на твоїх стегнах" - дрібний і, здається, безневинний, але ніштяк. І якщо ти не отримуєш потрібне, то нащо продовжувати? Читай - "єдиний вірний варіант".
Ну так, є ще любов. Чиста і сонячна. Ну любов - як підари. Вроді, кажуть, що є десь, але серед знайомих - нє, не видів.