легка інсомнія або перше вересня, школьнікі-піво-водка
легка інсомнія
мо через американо після двох пив
мо через батьків, які поставили чайник о другій ночі й не чують як він свистить
мо через те що ниє нога, болить горло, хтось пє на лавчоках за вікном
все відмазки
безсоння через думки, вони собі швендяють, повзають, літають головою
їм до сраки, що тобі завтра весь день за кермом, а за 3 години світає
не допомагають ні Футурама ні Брейкін Бед
дьяблівська суміш - мала б прочищати мозок, але сьогодні не діє
думається про вибір
що обрати поміж сімєю, мандрівками і навчанням?
що-що? ви ржете акі коні і перепитуєте хто крутіше кит чи поїзд? ну да, да...
риторичне
безсенсове
безсонннне
безсовісно пропоную обєднати усе
тт знайти людину з якою і мандрувати і вчитися
от тільки живемо не в казці
і обирати я не люблю. чи не вмію
а це вже ахтунг. коли не обираєш, обирають за тебе
а ще думається про те що важливо
що важливо тримати відстань
і в той ж час приділяти увагу
що важливо спрощувати
і в той ж час акцентувати на дрібниці
що важливо читати думки
і в той ж час задавати якнайбільше запитань
***
сьогодні сидів в компанії молодих батьків
це завжди збігається на "як мій малий покакав", скільки коштували хрестини і ще щось дуже важливе... пробачте, забув шо... ииии....
я завжди сподіваюсь, що не буду таким батьком. у мене нема шансів
цю компанію я знаю з дитинства. точніше зі школи. ми разом пили пиво, ходили в перші компютерні клуби. я спостерігав за їхніми дівчатами. одними, другими, третіми. тепер в них дружина, дитина і машина. ну і теща, як без неї. я хотів би сказати, що вони стали щасливішими. але не можу.
я один там холостяк. я не розказую про своїх дівчат чи свої мандрівки. взагалі більше мовчу, поки вони дискутують "хаггіс" чи "памперс". але таке враження, що навіть мовчазний я їм страшенно цікавий.
***
а ще думається про межу
де проходить грань між модним і бикуватим?
скільки разів можна вжити "фак", поки на тебе не цицнуть "шо це ти розматюкався?!"
як багато пошлих і тупих жартів можна показати в серіалі, доки його не попросять вимкнути?
моя межа дуже непевна
вона точно існує
я на неї натрапляю щоразу, але чітко окреслити не можу
іноді хтось лишень виліз на стіл з пивом і вже отримав лейбу "бЕку ти бЕку"
а іноді тримаєш волосся поки вона блює і думаєш: "та нічо, аби здорова ходила"
***
а ще тут мало бути про хабарі
у мене про них дуже чітка позиція і теорія як позбутися їх "к єбєнє фєнє і жукам майскім" (с)
але к чьорту, ібо є ще дурніша мисль на сон грядущій:
а може в Києві конфлікти через мову виникають не на перетині українська-російська? а на перетині діалектова українська-російська. чи морожена російська-російська???
ну тобто зовсім не через мову, а через те що місцеві не люблять "ньюбаїв" (то одна знаймоа навчила, що панаєхавші - дуже негарне слово) і легко вичисляють їх по розмові?
всєгда ваш КЕП
бонджьорно)
мо через американо після двох пив
мо через батьків, які поставили чайник о другій ночі й не чують як він свистить
мо через те що ниє нога, болить горло, хтось пє на лавчоках за вікном
все відмазки
безсоння через думки, вони собі швендяють, повзають, літають головою
їм до сраки, що тобі завтра весь день за кермом, а за 3 години світає
не допомагають ні Футурама ні Брейкін Бед
дьяблівська суміш - мала б прочищати мозок, але сьогодні не діє
думається про вибір
що обрати поміж сімєю, мандрівками і навчанням?
що-що? ви ржете акі коні і перепитуєте хто крутіше кит чи поїзд? ну да, да...
риторичне
безсенсове
безсонннне
безсовісно пропоную обєднати усе
тт знайти людину з якою і мандрувати і вчитися
от тільки живемо не в казці
і обирати я не люблю. чи не вмію
а це вже ахтунг. коли не обираєш, обирають за тебе
а ще думається про те що важливо
що важливо тримати відстань
і в той ж час приділяти увагу
що важливо спрощувати
і в той ж час акцентувати на дрібниці
що важливо читати думки
і в той ж час задавати якнайбільше запитань
***
сьогодні сидів в компанії молодих батьків
це завжди збігається на "як мій малий покакав", скільки коштували хрестини і ще щось дуже важливе... пробачте, забув шо... ииии....
я завжди сподіваюсь, що не буду таким батьком. у мене нема шансів
цю компанію я знаю з дитинства. точніше зі школи. ми разом пили пиво, ходили в перші компютерні клуби. я спостерігав за їхніми дівчатами. одними, другими, третіми. тепер в них дружина, дитина і машина. ну і теща, як без неї. я хотів би сказати, що вони стали щасливішими. але не можу.
я один там холостяк. я не розказую про своїх дівчат чи свої мандрівки. взагалі більше мовчу, поки вони дискутують "хаггіс" чи "памперс". але таке враження, що навіть мовчазний я їм страшенно цікавий.
***
а ще думається про межу
де проходить грань між модним і бикуватим?
скільки разів можна вжити "фак", поки на тебе не цицнуть "шо це ти розматюкався?!"
як багато пошлих і тупих жартів можна показати в серіалі, доки його не попросять вимкнути?
моя межа дуже непевна
вона точно існує
я на неї натрапляю щоразу, але чітко окреслити не можу
іноді хтось лишень виліз на стіл з пивом і вже отримав лейбу "бЕку ти бЕку"
а іноді тримаєш волосся поки вона блює і думаєш: "та нічо, аби здорова ходила"
***
а ще тут мало бути про хабарі
у мене про них дуже чітка позиція і теорія як позбутися їх "к єбєнє фєнє і жукам майскім" (с)
але к чьорту, ібо є ще дурніша мисль на сон грядущій:
а може в Києві конфлікти через мову виникають не на перетині українська-російська? а на перетині діалектова українська-російська. чи морожена російська-російська???
ну тобто зовсім не через мову, а через те що місцеві не люблять "ньюбаїв" (то одна знаймоа навчила, що панаєхавші - дуже негарне слово) і легко вичисляють їх по розмові?
всєгда ваш КЕП
бонджьорно)