Кожен з нас, студентів-архітекторів, намагається у своїх проектах створити щось нове, досі ніким не зроблене. Хтось, розуміючи, що все вже створене до нас, позичає чужі ідеї, хтось робить щось, що невдовзі зустрічає на зарубіжних блогах.
Я знайшла свій проект. Точніше, не я, а Таня, і не абсолютно такий, а дуже схожий. Але, чомусь, замість ( Read more... )

Сьогодні зі сльозами на очах попрощалась зі своїми Єтті, поклала їх в коробку й запхнула глибоко-глибоко в шафу. Їхня ера тривала близько 5 років і вони весь цей час служили мені вірою й правдою, оберігаючи від снігу, слякоті й морозу мої ноги. Тепер на їхньому місці - звичайні (хоча ні, вони круті й щедро розхвалені консультантами) чорні черевики ( Read more... )

( Read more... )

Вправляйте нам, лінивим, мізки, вправляйте! Радикальний перепад від солодко-приторного Хью з його "сходинка 30 на 15, 30 на 15, 30 на 15, зрозуміло, анастасіє?" до стьобного і прямолінійного Кудіна. Пропасувавши кілька пар, він прийшов і зробив нам всім втик. Незвично, але так приємно замість обнімашок і похвал нарешті чути критику. А в цей момент ( Read more... )

Якісь сопливі дні пішли.. За вікном дощ, небо затягнене, здавалось, ідеальне для прогулянки, хоч не жарко (рік чи два тому я б підірвала когось і потягла б на набережну), а зараз майже цілий день вдома сиджу, фільми дивлюсь..
а от вчора було чудово.) звонить подруга в 10 вечора "паєхалі ка мнє фільми с папкорнам сматрєть", а я "канєшна"(мій батя ( Read more... )

поверніть мене туди, готова жити на вокзалі з циганами й п"янчугами!

здається, в моїй душі весна

люблю смак приторного зеленого чаю..