Бортничі
Якби не обламалися з samogonnoeozero із вилазкою, то можливо б і не прогулявся Бортничами. Хоча не скажу, що було таке сильне бажання там пройтися. Просто Бортничі залишались чи не єдиним масивом Києва, де я ще не був. Щоправда, і робити там нічого. Хіба шо фоткати автобуси і маршрутки - бо шанувальники громадського транспорту в тому районі майже не фотографували. Все-таки це віддалений масив столиці. А мені щоб туди дістатися треба пертися через весь Київ. А це і час, і гроші.
Розвідати Бортничі допоміг випадок. Справа в тому, що наш шлях пролягав через цю місцину. А оскільки вилазку довелося перервати, то повертатися додому ні з чим не хотілося. Тому і відбулася ця прогулянка. Тим паче, фотозвітів з Бортничів не зустрічав.
1. Так виглядає центр масиву Бортничі. На вигляд - типове селище міського типу. Доля правди в цьому є: раніше Бортничі були смт..
Бортничі - це віддалений масив Києва, розташований на лівому березі Дніпра і оточений лісом. З 1988 року ця територія була включена до складу столиці. В 1987-1988 роках Бортничі були селищем міського типу. До 1987 року Бортничі були сільским населеним пунктом. Можливо через це масив сприймається як передмістя, а не як частинка Києва. З «цивілізацією» з'єднується автобусним маршрутом №104 (Ст. метро «Харківська» - Бортничі (Фельдшерсько-акушерний пункт)).
Масив складається з багатьох урочищ: Демидівка, Борова, Каланчак, Гора, Орохів, Угольня, Слобода та ін.. Це й не дивно, бо за площею масив чималенький.
Свою назву поселення отримало від слова «борть» - дуплисте дерево, в якому селилися бджоли. Ймовірно, що стародавні мешканці займалися бджільництвом.
Незважаючи на таку еволюцію населеного пункту - від села, до смт. і до району Києва - пам'яток і цікавостей там нема. Тому матеріал розбавив фотографіями осіннього лісу.
2. Вул. Світла - дорога від Харківської площі до масиву Бортничі. Не віриться, що звідси до метро якась сотня метрів.
3. Ось вже й перша забудова масиву - ЖК «Східна брама». Багатоповерхівка збудована на території колишньої військової автобази (якщо не помиляюся).
4. Гуртожиток посеред лісу.
5. Ну а з протилежного боку - військова частина №1498 і купа світлофорів.
6. Не дивно, що в окрузі багато військових, які ходять за продуктами до найближчого кіоску.
7. Дорога вузенька і без тротуарів.
8. Звернули до лісу. Ліс красивенний! Незважаючи на приморозки і дощі листя ще тримається на деревах.
9. Раптом, крізь дерева помічаємо руїни піонерського табору.
10. Вийшли на асфальтовану дорогу. До запланованого місця топати ще далеко і нудно.
11. На одній з просік помічаю два квартальних стовпи. Як так може бути?! Невже одного недостатньо?
В нашому лісі такого нема.
12. По дорозі ліс милує око осінніми барвами.
13. Тим часом асфальтована дорога перетворилася на бездоріжжя:)
14. Квартальний стовп на фоні жовтого листя.
15. Вперлися у запасні ворота дитячого табору відпочинку. Занедбаний, але не закинутий. Мене чомусь це зовсім не здивувало.
16. Вулися Лісова на околиці масиву. Зрозуміло, що біля лісу.
17. Дивний трансформатор. Схоже, що до старого трансформатора доліпили ще один, більшої потужності.
18. Вийшли на центральну вулицю - Є. Харченка (колишня Леніна). По вузенькій дорозі курсує 104 автобус. Раніше тут їздило два маршрути. Тепер тільки один.
19. Автобусна зупинка радянських часів. В інших районах Києва такі павільони вже давно випиляли.
20. Бортничі активно забудовуються багатоповерхівками. Величезні пустирі це дозволяють.
21. Далі помічаю мікрорайон багатоповерхової забудови. Старі «панельки» сусідствують з новими будинками.
Ну а я розвертаюся і йду в сторону метро.
22. Охайні «панельки» - традиційний атрибут селища міського типу.
Дивує, що від дороги до будинків чималі пустирі.
23. І при таких широких узбіччях головна дорога масиву вузька. Церез це трафік доволі інтенсивний. Без світлофорів вулицю перейти було б важко.
24. Нарешті щось цікавеньке! Церква і закинутий розважальний комплекс.
25. Сучасна Свято-Миколаївська церква (УПЦ Київського патріархату).
26. Розважальний комплекс містичного визгляду з відповідною назвою «Chateau Mystique».
27. Далі тротуар і без того вузька дорога ще звужуються.
28. Пам'ятників не знайшов. Зате натрапив на арт-об'єкт: два закутані дерева.
29. Нє, ну а шо? Зима ж холодна. Треба утеплюватись:)
30. Музей водного господарства (звичайно, біля водоканалу) з чудовим панно.
31. Грудаста дівчина:)
32. Бювет №36. Аж на чотири колонки.
33. Трапилися в Бортничах і післявоєнні будинки.
34. Вул. Є. Харченка. Тротуар звужується до ширини однієї людини.
35. А багатоповерхова забудова змінюється приватним сектором.
Ну а я виходжу до вулиці Світлої, звідки і почался ця прогулянка.
Підсумовуючи скажу, що у Бортничах нема нічого цікавого, а дороги перевантажені. А місцина хоч і охайна, та пейзажі депресивні.
Розвідати Бортничі допоміг випадок. Справа в тому, що наш шлях пролягав через цю місцину. А оскільки вилазку довелося перервати, то повертатися додому ні з чим не хотілося. Тому і відбулася ця прогулянка. Тим паче, фотозвітів з Бортничів не зустрічав.
1. Так виглядає центр масиву Бортничі. На вигляд - типове селище міського типу. Доля правди в цьому є: раніше Бортничі були смт..
Бортничі - це віддалений масив Києва, розташований на лівому березі Дніпра і оточений лісом. З 1988 року ця територія була включена до складу столиці. В 1987-1988 роках Бортничі були селищем міського типу. До 1987 року Бортничі були сільским населеним пунктом. Можливо через це масив сприймається як передмістя, а не як частинка Києва. З «цивілізацією» з'єднується автобусним маршрутом №104 (Ст. метро «Харківська» - Бортничі (Фельдшерсько-акушерний пункт)).
Масив складається з багатьох урочищ: Демидівка, Борова, Каланчак, Гора, Орохів, Угольня, Слобода та ін.. Це й не дивно, бо за площею масив чималенький.
Свою назву поселення отримало від слова «борть» - дуплисте дерево, в якому селилися бджоли. Ймовірно, що стародавні мешканці займалися бджільництвом.
Незважаючи на таку еволюцію населеного пункту - від села, до смт. і до району Києва - пам'яток і цікавостей там нема. Тому матеріал розбавив фотографіями осіннього лісу.
2. Вул. Світла - дорога від Харківської площі до масиву Бортничі. Не віриться, що звідси до метро якась сотня метрів.
3. Ось вже й перша забудова масиву - ЖК «Східна брама». Багатоповерхівка збудована на території колишньої військової автобази (якщо не помиляюся).
4. Гуртожиток посеред лісу.
5. Ну а з протилежного боку - військова частина №1498 і купа світлофорів.
6. Не дивно, що в окрузі багато військових, які ходять за продуктами до найближчого кіоску.
7. Дорога вузенька і без тротуарів.
8. Звернули до лісу. Ліс красивенний! Незважаючи на приморозки і дощі листя ще тримається на деревах.
9. Раптом, крізь дерева помічаємо руїни піонерського табору.
10. Вийшли на асфальтовану дорогу. До запланованого місця топати ще далеко і нудно.
11. На одній з просік помічаю два квартальних стовпи. Як так може бути?! Невже одного недостатньо?
В нашому лісі такого нема.
12. По дорозі ліс милує око осінніми барвами.
13. Тим часом асфальтована дорога перетворилася на бездоріжжя:)
14. Квартальний стовп на фоні жовтого листя.
15. Вперлися у запасні ворота дитячого табору відпочинку. Занедбаний, але не закинутий. Мене чомусь це зовсім не здивувало.
16. Вулися Лісова на околиці масиву. Зрозуміло, що біля лісу.
17. Дивний трансформатор. Схоже, що до старого трансформатора доліпили ще один, більшої потужності.
18. Вийшли на центральну вулицю - Є. Харченка (колишня Леніна). По вузенькій дорозі курсує 104 автобус. Раніше тут їздило два маршрути. Тепер тільки один.
19. Автобусна зупинка радянських часів. В інших районах Києва такі павільони вже давно випиляли.
20. Бортничі активно забудовуються багатоповерхівками. Величезні пустирі це дозволяють.
21. Далі помічаю мікрорайон багатоповерхової забудови. Старі «панельки» сусідствують з новими будинками.
Ну а я розвертаюся і йду в сторону метро.
22. Охайні «панельки» - традиційний атрибут селища міського типу.
Дивує, що від дороги до будинків чималі пустирі.
23. І при таких широких узбіччях головна дорога масиву вузька. Церез це трафік доволі інтенсивний. Без світлофорів вулицю перейти було б важко.
24. Нарешті щось цікавеньке! Церква і закинутий розважальний комплекс.
25. Сучасна Свято-Миколаївська церква (УПЦ Київського патріархату).
26. Розважальний комплекс містичного визгляду з відповідною назвою «Chateau Mystique».
27. Далі тротуар і без того вузька дорога ще звужуються.
28. Пам'ятників не знайшов. Зате натрапив на арт-об'єкт: два закутані дерева.
29. Нє, ну а шо? Зима ж холодна. Треба утеплюватись:)
30. Музей водного господарства (звичайно, біля водоканалу) з чудовим панно.
31. Грудаста дівчина:)
32. Бювет №36. Аж на чотири колонки.
33. Трапилися в Бортничах і післявоєнні будинки.
34. Вул. Є. Харченка. Тротуар звужується до ширини однієї людини.
35. А багатоповерхова забудова змінюється приватним сектором.
Ну а я виходжу до вулиці Світлої, звідки і почался ця прогулянка.
Підсумовуючи скажу, що у Бортничах нема нічого цікавого, а дороги перевантажені. А місцина хоч і охайна, та пейзажі депресивні.