Меморіальний комплекс «Биківнянські могили»
Проїжджаючи по дорозі на Бровари, за селищем Биківня, звертаєш увагу на меморіальний комплекс, присвячений жертвам політичних репресій. Це одне з найбільших поховань жертв тоталітарного режиму на території України. Місце, звичайно, не дуже приємне, однак виглядає цікаво і велично. До того ж, поховання у Биківнянському лісі слугують ілюстраціією жорстокості і безглуздості радянського режиму (який офіційно прирівняний до німецького нацизму). Хоч проїжджаючи комплекс помітно з дороги, відвідати це місце якось не складалося: меморіал розташований поза міською смугою, зупинки маршруток нема, від Биківні треба йти по трасі. І от, лише на днях, після вилазки по школі, завітав до меморіального комплексу. Під час урочистих подій меморіальний комплекс відвідує багато народу, перші чини країни. Однак цікавіше прогулятися, коли немає натовпу. Можливо, не так прибрано, як під час відвідувань делегацій, зате можна спокійно пофотографувати. Біля входу із samogonnoeozero зустріли працівницю заповідника, яка розповіла нам про биківнянські поховання.
Раніше вважалося, що масові розстріли проводили лише німецько-нациські окупанти (як, наприклад, урочище Бабин яр - місце розстрілу євреїв). Але існувало багато поховань людей, яких вбила радянська влада. Той період в історії названий «Великим терором». Правда почала відкриватися тільки перед розвалом СРСР. Масовим репресіям передували партійні чистки 1934 року. А започаткували масові репресії в 1937 році постановою ЦК ВКП(Б) «Про антирадянські елементи». Вліітку того ж року був затвердженений оперативний наказ №00447 «Про операцію щодо репресування колишніх куркулів, кримінальників та інших антирадянських елементів». Наказом встановлювались ліміти кількості репресованих для кожного регіону СРСР. Ліміти встановлювались по двом категоріям: «перша» - розстріл, «друга категорія» передбачала ув'язнення в таборах.В 1938 році були встановлені додаткові ліміти на репресії. Справи по засудженим розглядали «двійки» і «трійки» - комісії, створені спеціально для масових репресій. До їх складу входили керівники місцевих управлінь НКВС, прокурори, секретарі обкомів. Вироки виносилися часто без суду і можливості оскарження і проводилися до виконання. Страждали від репресій не тільки заарештовані, але й їх родичі. В НКВС добивали зізнання всіма засобами. Серед слідчих йшли змагання хто більше «розколе». Дивно, що й керівник НКВС не виключав, що можуть бути засуджені невинні люди. Всього ж, за період 1937-1938 було засуджено 818 тис. чоловік. З них ростріляні - 436 тис..В 1938му до репресіям були піддані емігранти та працівники Китайсько-Східної залізниці, яка була предана до СРСР.
1. Меморіальний комплекс «Биківнянські могили». Складається з безлічі пам'ятників і монументів. Це і пам'ятник жертвам радянського терору, Український меморіал і польське військове кладовище.
Зрозуміло, що для поховань такої маси люду були потрібні земельні ділянки. Тому, в березні 1937го року, Київська міська рада утвердила відвід 4,2 га Биківнянського лісу, в межах 19 і 20 кварталів, для «спеціальних потреб» НКВС. Виділену ділянку обгородили високим щільним зеленим парканом. Поверх огорожі був натягнутий колючий дріт. А для спостереження побудували спостережні вишки. За легендою, створеною для місцевих жителів, за парканом розміщувався артилерійський склад.
Розстріли відбувалися в застінках НКВС, а тіла під покровом ночі, на полуторах, накритих брезентом, звозили до Биківнянського лісу. Там їх закопували і засипали грунтом і вапном. Ймовірно, в 1941 році, розстріли відбувались і в Биківнянському лісі. За даними українських дослідників, в спецділянці протягом 1937-1941х років були поховані 30-35 тис. чоловік, жителів Києва і області. Також у Биеівнянському лісі було поховано понад 3,5 тис. іноземців, серед яких польські військовополонені. На сьогодні дослідники встановили прізвища 14 191 людини, похованої у Біківнянському лісі. Серед розстріляних була еліта країни - академіки, художники, письменники. З середини вересня 1941го спецділянка не використовувалась. А після захоплення Києва німцями, в результаті бойових дій і мародерства огорожа і споруди були знищені.
Після 1941 року, про спецділянку НКВС стало відомо німецьким окупаційним військам, які зайшли в Київ. Ними були проведені розкопки і виявлені масові поховання радянських громадян. Але після повернення радянської влади інформацію засекретили. Радянською владою було проведено три державних комісії в 1944, 1971,1987 і 1988 рр.. На першій комісії захоронення визнали похованнями в'язнів Дарницького концтабору.Лише остання комісія 1988 року визнала, що у Биківнянському лісі були поховані жертви сталінського терору.
В 1994 році, постановою Президента України було створено меморіальний комплекс. Перші памятники з'явились в 1995 році. У травні 2001 року Кабінет міністрів України затвердив постанову про створення історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили». В 2006му заповіднику було надано статус національного заповідника. А у вересні 2012го відкрили Меморіал жертвам тоталітаризму, що складається з Українського меморіалу та польського військового кладовища.
2. До меморіального комплексу можна дістатись або на машині, або пройшовшись від Биківні. Оглядаємось на Київ місто як на долоні. Видно хмарочоси на правому березі. Краєвид вражає!
3. Вхід до меморільного комплексу. По бокам пам'ятні хрести, пам'ятник жертвам адянських репресій, квартальний стовп і будинок адміністрації.
4. Пам'ятник жертвам репресій 1937 р.. Скульптор В.Чепелик.
5. Пам'ятник крупним планом.
6. Біля пам'ятнику розташований квартальний стовп.
7. Вхід до меморіального комплексу.
8. Біля входу розміщений інформаційний стенд і схема заповідника.
9. Праворуч від входу - пам'ятний камінь жертвам політичних репресій.
10. Ліворуч - хрести.
11. Схема меморіального комплексу «Биківнянські могили».
Найбільші скупчення пам'ятників і монументів біля входу і військового польського кладовища вглибині лісу.
12. Місця, де в Києві розстрілювали так званих «ворогів народу».
13. Стенди про спецділянку Биківнянського лісу.
Поки роздивлялися комплекс, до нас підійшла працівниця комплексу яка розповіла про це місце. Історія репресій жахлива, хочса знати правду треба - особливо у наш час, коли в Росії вихваляють СРСР. Але від годинної лекції під сонцем, голоду і спраги ледве тримався на ногах (в Київ приїхав з самого ранку). Врятувала польська делегація - і ми пішли оглядати меморіальний комплекс.
14. Пам'ятник трамвайний вагон-платформа, яким звозили тіла до Биківнянського лісу (поруч проходив трамвайний маршрут №23 «Київ - Бровари»).
15. До Українського меморіалу і польського військового кладовища веде алея, вздовж якої розташовані пам'ятні знаки.
16. Пам'ятний камінь.
17. Пам'ятні хрести, що символізують могили людей, похованих у Биківнянському лісі.
18. Алея заповідника перетинає високовольтна ЛЕП.
19. Ще один пам'ятний камінь з викарбуваним хрестом.
20. Стовпи з хрестами, схожі на прикордонні чи квартальні стовпи.
21. Стовбури дерев обв'язані стрічками з кольорами українського прапору.
22. Стовп крупним планом.
23. Дорога трохи кружляє.
24. Стовчиків стає все менше, а алея веде вглиб лісу.
25. Вийшли до перехрестя з пам'ятними знаками і квартальним стовпчиком. Алея повертає направо.
26. Квартальний стовп маленький. Ніколи ще такого не бачив.
27. Знову пам'ятні хрести і камінь.
28. Камінь з написом: «Найдорожче у вас воля, ми оплатим її життям».
29. Алея до меморіалу.
30. Камінь. Що там написано не розібрати, видно тільки що хтось там похований.
31. Частина території зроблена у вигляді могил.
32. Але переважно це обв'язані стрічками дерева з табличками з іменами похованих людей.
33. Алея виводить до меморіального комплексу.
34. Меморіал. По бокам встановлені плити з іменами розстріляних і похованих у Биківнянському лісі.
35. Цих плит дуже багато.
36. Встановлені прізвища 14 191 осіб, похованих у Биківнянському лісі.
37. Монумент меморіалу. Нажаль, так і не знайшов як називається. Відомо тільки, що встановлений у 2012 році. За президентства Януковича, як не дивно.
38.
39.
40. Поруч - польське військове кладовище.
41. Вхід до польського військового кладовища.
42. Четверте Катинське кладовище.
За таємним додатком до пакту Ріббентропа-Молотова СРСР і Німеччина збиралися поділити Польщу. 1 вересня 1939го Німеччина почала окуповувати Польщу, а 17 вересня радянські війська захопили території Західної України і Білорусі, що входили в склад Польщі. Таким чином, були захоплені в полон польські офіцери. 5 березня 1940го року Лаврентій Берія написав доповідну записку Йосипу Сталіну з пропозицією розстріляти військовополонених польських офіцерів і громадян Польщі, які знаходилися у в'язницях Західної України і Білорусії. В результаті було засуджено до розстрілу 21 857 польських офіцерів та інших поляків. Більша частина поляків із Західної України була етапована до Києва, де їх і розстріляли.
43. По периметру військового цвинтаря розміщені мармурові плити з прізвищами загиблих поляків.
44. Про когось відомі імена і прізвища і точні дати народження. На деяких плитах - лише ім'я і прізвище та рік народження.
45. Поляки на меморіалі встановили стаціонарні лампадки.
46. Вглибині військового цвинтаря розміщена стела.
47. Меморіальний комплекс збудували в 2012 році за проектом Л.Скорик та польських архітекторів Роберта Гловацького і Марека Модерну.
48. В центрі польського військового цвинтаря - стела.
49. В меморіальному комплексі поруч розташовані братьскі могили поляків і репресованих українців.
50. На території Биківнянських могил є ще один пам'ятник. Ймовірно це польський меморіал.
51.
52. Завершуємо огляд і йдемо в ліс.
Меморіал грандіозний. Справляє враження. Місце мрачнувате. Але не менш вражає політика репресій Радянського Союзу. Тому такі пам'ятники повинні бути, як пересторога майбутнім поколінням.
Раніше вважалося, що масові розстріли проводили лише німецько-нациські окупанти (як, наприклад, урочище Бабин яр - місце розстрілу євреїв). Але існувало багато поховань людей, яких вбила радянська влада. Той період в історії названий «Великим терором». Правда почала відкриватися тільки перед розвалом СРСР. Масовим репресіям передували партійні чистки 1934 року. А започаткували масові репресії в 1937 році постановою ЦК ВКП(Б) «Про антирадянські елементи». Вліітку того ж року був затвердженений оперативний наказ №00447 «Про операцію щодо репресування колишніх куркулів, кримінальників та інших антирадянських елементів». Наказом встановлювались ліміти кількості репресованих для кожного регіону СРСР. Ліміти встановлювались по двом категоріям: «перша» - розстріл, «друга категорія» передбачала ув'язнення в таборах.В 1938 році були встановлені додаткові ліміти на репресії. Справи по засудженим розглядали «двійки» і «трійки» - комісії, створені спеціально для масових репресій. До їх складу входили керівники місцевих управлінь НКВС, прокурори, секретарі обкомів. Вироки виносилися часто без суду і можливості оскарження і проводилися до виконання. Страждали від репресій не тільки заарештовані, але й їх родичі. В НКВС добивали зізнання всіма засобами. Серед слідчих йшли змагання хто більше «розколе». Дивно, що й керівник НКВС не виключав, що можуть бути засуджені невинні люди. Всього ж, за період 1937-1938 було засуджено 818 тис. чоловік. З них ростріляні - 436 тис..В 1938му до репресіям були піддані емігранти та працівники Китайсько-Східної залізниці, яка була предана до СРСР.
1. Меморіальний комплекс «Биківнянські могили». Складається з безлічі пам'ятників і монументів. Це і пам'ятник жертвам радянського терору, Український меморіал і польське військове кладовище.
Зрозуміло, що для поховань такої маси люду були потрібні земельні ділянки. Тому, в березні 1937го року, Київська міська рада утвердила відвід 4,2 га Биківнянського лісу, в межах 19 і 20 кварталів, для «спеціальних потреб» НКВС. Виділену ділянку обгородили високим щільним зеленим парканом. Поверх огорожі був натягнутий колючий дріт. А для спостереження побудували спостережні вишки. За легендою, створеною для місцевих жителів, за парканом розміщувався артилерійський склад.
Розстріли відбувалися в застінках НКВС, а тіла під покровом ночі, на полуторах, накритих брезентом, звозили до Биківнянського лісу. Там їх закопували і засипали грунтом і вапном. Ймовірно, в 1941 році, розстріли відбувались і в Биківнянському лісі. За даними українських дослідників, в спецділянці протягом 1937-1941х років були поховані 30-35 тис. чоловік, жителів Києва і області. Також у Биеівнянському лісі було поховано понад 3,5 тис. іноземців, серед яких польські військовополонені. На сьогодні дослідники встановили прізвища 14 191 людини, похованої у Біківнянському лісі. Серед розстріляних була еліта країни - академіки, художники, письменники. З середини вересня 1941го спецділянка не використовувалась. А після захоплення Києва німцями, в результаті бойових дій і мародерства огорожа і споруди були знищені.
Після 1941 року, про спецділянку НКВС стало відомо німецьким окупаційним військам, які зайшли в Київ. Ними були проведені розкопки і виявлені масові поховання радянських громадян. Але після повернення радянської влади інформацію засекретили. Радянською владою було проведено три державних комісії в 1944, 1971,1987 і 1988 рр.. На першій комісії захоронення визнали похованнями в'язнів Дарницького концтабору.Лише остання комісія 1988 року визнала, що у Биківнянському лісі були поховані жертви сталінського терору.
В 1994 році, постановою Президента України було створено меморіальний комплекс. Перші памятники з'явились в 1995 році. У травні 2001 року Кабінет міністрів України затвердив постанову про створення історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили». В 2006му заповіднику було надано статус національного заповідника. А у вересні 2012го відкрили Меморіал жертвам тоталітаризму, що складається з Українського меморіалу та польського військового кладовища.
2. До меморіального комплексу можна дістатись або на машині, або пройшовшись від Биківні. Оглядаємось на Київ місто як на долоні. Видно хмарочоси на правому березі. Краєвид вражає!
3. Вхід до меморільного комплексу. По бокам пам'ятні хрести, пам'ятник жертвам адянських репресій, квартальний стовп і будинок адміністрації.
4. Пам'ятник жертвам репресій 1937 р.. Скульптор В.Чепелик.
5. Пам'ятник крупним планом.
6. Біля пам'ятнику розташований квартальний стовп.
7. Вхід до меморіального комплексу.
8. Біля входу розміщений інформаційний стенд і схема заповідника.
9. Праворуч від входу - пам'ятний камінь жертвам політичних репресій.
10. Ліворуч - хрести.
11. Схема меморіального комплексу «Биківнянські могили».
Найбільші скупчення пам'ятників і монументів біля входу і військового польського кладовища вглибині лісу.
12. Місця, де в Києві розстрілювали так званих «ворогів народу».
13. Стенди про спецділянку Биківнянського лісу.
Поки роздивлялися комплекс, до нас підійшла працівниця комплексу яка розповіла про це місце. Історія репресій жахлива, хочса знати правду треба - особливо у наш час, коли в Росії вихваляють СРСР. Але від годинної лекції під сонцем, голоду і спраги ледве тримався на ногах (в Київ приїхав з самого ранку). Врятувала польська делегація - і ми пішли оглядати меморіальний комплекс.
14. Пам'ятник трамвайний вагон-платформа, яким звозили тіла до Биківнянського лісу (поруч проходив трамвайний маршрут №23 «Київ - Бровари»).
15. До Українського меморіалу і польського військового кладовища веде алея, вздовж якої розташовані пам'ятні знаки.
16. Пам'ятний камінь.
17. Пам'ятні хрести, що символізують могили людей, похованих у Биківнянському лісі.
18. Алея заповідника перетинає високовольтна ЛЕП.
19. Ще один пам'ятний камінь з викарбуваним хрестом.
20. Стовпи з хрестами, схожі на прикордонні чи квартальні стовпи.
21. Стовбури дерев обв'язані стрічками з кольорами українського прапору.
22. Стовп крупним планом.
23. Дорога трохи кружляє.
24. Стовчиків стає все менше, а алея веде вглиб лісу.
25. Вийшли до перехрестя з пам'ятними знаками і квартальним стовпчиком. Алея повертає направо.
26. Квартальний стовп маленький. Ніколи ще такого не бачив.
27. Знову пам'ятні хрести і камінь.
28. Камінь з написом: «Найдорожче у вас воля, ми оплатим її життям».
29. Алея до меморіалу.
30. Камінь. Що там написано не розібрати, видно тільки що хтось там похований.
31. Частина території зроблена у вигляді могил.
32. Але переважно це обв'язані стрічками дерева з табличками з іменами похованих людей.
33. Алея виводить до меморіального комплексу.
34. Меморіал. По бокам встановлені плити з іменами розстріляних і похованих у Биківнянському лісі.
35. Цих плит дуже багато.
36. Встановлені прізвища 14 191 осіб, похованих у Биківнянському лісі.
37. Монумент меморіалу. Нажаль, так і не знайшов як називається. Відомо тільки, що встановлений у 2012 році. За президентства Януковича, як не дивно.
38.
39.
40. Поруч - польське військове кладовище.
41. Вхід до польського військового кладовища.
42. Четверте Катинське кладовище.
За таємним додатком до пакту Ріббентропа-Молотова СРСР і Німеччина збиралися поділити Польщу. 1 вересня 1939го Німеччина почала окуповувати Польщу, а 17 вересня радянські війська захопили території Західної України і Білорусі, що входили в склад Польщі. Таким чином, були захоплені в полон польські офіцери. 5 березня 1940го року Лаврентій Берія написав доповідну записку Йосипу Сталіну з пропозицією розстріляти військовополонених польських офіцерів і громадян Польщі, які знаходилися у в'язницях Західної України і Білорусії. В результаті було засуджено до розстрілу 21 857 польських офіцерів та інших поляків. Більша частина поляків із Західної України була етапована до Києва, де їх і розстріляли.
43. По периметру військового цвинтаря розміщені мармурові плити з прізвищами загиблих поляків.
44. Про когось відомі імена і прізвища і точні дати народження. На деяких плитах - лише ім'я і прізвище та рік народження.
45. Поляки на меморіалі встановили стаціонарні лампадки.
46. Вглибині військового цвинтаря розміщена стела.
47. Меморіальний комплекс збудували в 2012 році за проектом Л.Скорик та польських архітекторів Роберта Гловацького і Марека Модерну.
48. В центрі польського військового цвинтаря - стела.
49. В меморіальному комплексі поруч розташовані братьскі могили поляків і репресованих українців.
50. На території Биківнянських могил є ще один пам'ятник. Ймовірно це польський меморіал.
51.
52. Завершуємо огляд і йдемо в ліс.
Меморіал грандіозний. Справляє враження. Місце мрачнувате. Але не менш вражає політика репресій Радянського Союзу. Тому такі пам'ятники повинні бути, як пересторога майбутнім поколінням.