Смаколики по-львівськи від блогерів: звіт про Шкварку
Моя прихильність до Шкварки почалась ще за рік до того, як я скуштувала перший смаколик від кумів. Мені просто сподобалась щирість та справжність концепту проекту Шкварка. Домашні лєґуміни. Я дивилася на сайт, де куми дбайливо розклали свої чудові смаколики для насолоди наших шлунків та очей і мені хотілося розказати про ковбаси та паштети усім, заочно Але зважаючи на власний досвід.
Тому ще у 2016 році навесні я якось їхала на автобусі та дзвонила до пана Михайла з пропозицією від львівських блогерів завітати, зфотографувати і щось приготувати. Пам'ятаю все, ніби це було вчора: я їду, довкола шум, а Михайло каже: «В нас по вихідних виставки, тому не знаємо, як би це влаштувати…». Але всьому свій час та місце. Тоді в нас не вийшло почаркуватися та познайомитися наживо, але прийшла нова весна і от ми завітали до Шкварки.
Дивно, але ми з relver навіть не запізнилися (слава і хвала Uber) та здалеку побачили наших чудових дівчат: kokhozavryk та Nadia Koshel. Я здалека дивилася на дівчат і думала про те, як мені не вистачало наших здибанок! Дійсно, круто було зібратися та знову всіх побачити. Але щось я кваплюсь у своїй розповіді, адже ми ще постояли-почекали біля місця проведення МК на решту блогерів.
Згодом підтягнувся vovando, я яким ми не бачилися довше, за решту. Весь цей час поки ми збиралися потроху, господарі зі Шкварки виходили до нас та запрошували всередину почекати. Було дуже помітно, що на нас чекали та готувалися до нашої зустрічі. А це дуже приємно. Коли вже підійшли aprilwitchka та igor_salnikov, то ми вирішили заходити до Шкварки. Кулінара podkolenochka ми чекали до останнього, але в неї був дуже чемний привід пропустити МК - вона доробляла замовлення по кондитерських виробах, а це святе!
Коли ми вже зайшли та зручно вмостили свої камери у руках, до нас вийшли куми: Юрко та Михайло. Виглядають вони точнісінько ось так. Та згодом ви і самі все побачите:
Куми одразу дістали добрі шматки свіжого м'яса, сальце, спеції та сир і розпочали свою розповідь про те, як карбувалась Шкварка. Основна відмінність Шкварки від решти підприємств такого типу - відсутність стартового капіталу. Свого часу Шкварка була єдиним представником братії в'ялених ковбас на ринку України. Сьогодні у бренду більше 8 конкурентів. Але куми Михайло та Юрко відносяться до цього факту досить спокійно, більше того, вони раді, що цей ринок розвивається.
Творчий процес в 4 руки:
Під час демонстраційного майстер-класу куми робили для львівських блогерів перший раз печену ковбасу з дор блю. Це був експеримент для кумів, бо зазвичай вони роблять в'ялені ковбаси. Але блогери не змогли приготувати ковбаску самостійно, бо вона має визріти і на це ніяк не вистачить декількох годин, які ми тусили в Шкварці.
Задачу посилити-поперчити-підкреслити ковбаску спеціями ми довірили vovando:
Поки всі клацали своїми камерами, а я вела конспект, куми розповіли докладніше про свою фірмову пальцьопхану ковбаску.
Ковбаска виготовляється з найякіснішого мяса - шиї, полядвиці. Задня спинка вже не підходить для цього дійства. До ковбаски окрім м'яса беруться спеції та сіль. Солі має бути 3%. За всі роки створення смачних легумінів, куми Юрко та Михайло добряче експерементували з додатками до ковбаски: дорблю, пармезан, сушені білі гриби, родзинки, чорнослив, кедрові горішки... Перше місце за продажами займає ковбаска з блакитним сиром дорблю. Ще до ковбаски йде сало, нарізане шматочками.
Наша печена ковбаска теж містила сальце:
Отже, загалом пальцьопхана ковбаска складається з меленого м'яса, сала, спеції та додатки, без консервантів. Все це настоюється добу, добре розминається щоб добре в'ялилося, формуються ковбаски, для них беруться якісні калібровані кішки. Поки куми це розповідали, вони вправно створили добрячі кільця для ковбаски для частування блогерів:
Повертаючись до пальопханих ковбас, виходить, що з 240 кг м'яса виходить 1200 ковбасок. Вихід: десь 120 кг.
Дозрілий та нарізаний продукт має ось такий вигляд:
Під час в'яління м'ясо віддає свою вологу. Ферментація відбувається завдяки солі та кліматичним умовам. Куми розповіли нам історії в'ялення м'яса різних народів. В Африці вологий клімат, тому щоб не зіпсувалося та не стало жертвою мух - вимочували у солі. В Італії ідеальні умови для у підвалах, в яких 60% вологості. В Україні, зокрема в Поліссі, звідки кум Юрко родом, традиції дещо інші. Ковбаска вішалась не в підвалі, а під очеретяну стріху. Тут температура нерівномірна, тому вироби виходили загартованими. Кожна ковбаска в'ялилася своїм власним чином і цей процес неможливо стандартизувати. Коли ти кидаєш до рота тоненький шматочок пальцьопханої ковбаски чи мацика від Шкварки, то ти думаєш: "До біса стандарти! Це ж так смачно!".
Ось так виглядає шматочок мацика:
Поки ми слухали розповідь Михайла та Юрка, подекуди тягаючи зі столу шматочки ковбаски, м'яса чи бутерброди з особливо смачним паштетом, ковбаска вже відправилася випікатися.
В проекті Шкварка приймають участь не тільки два кума, але і їхні жінки, друзі, сестри (солодощі виготовляє сестра Михайла. Наприклад, мандарини з яблуками), брати, а також мами. 4 мами роблять все, щоб Шкварка була ще смачнішою. Наприклад, мама Мірта є творцем паштетів "Укурікук" - курячий паштет з журавлиною та "Індик Шпиндик" - паштет з індички. Паштет "Домашній" - перший паштет кума Михайла. Мій фаворит - Індик Шпиндик.
Показувати його не буду, продемонструю слоїк, на який я націлилася наступним:
Соус Йой-пече буває червоний та зелений. Перша його назва - "Пекельний перець". Колись куми створили конкурс і попросили читачів своїх соцмереж придумати назву цього соуса. Перемогла назва "Йой-пече". Дуже характерна та влучна назва, мені здається. Моєму тату та брату дуже він смакує. Виготовляється соус з грильованого перцю, не стерилізується, додається сіль, олія, спеції.
Слоїк виглядає наступним чином:
Загалом в асортименті Шкварки 75 позицій. Але сьогодні нам продемонстрували і ексклюзив: смаколики зі свинини мангалиць. Ось ця тендітна ніжка - в'ялилася майже рік щоб сьогодні позувати на нашому МК. Вже рік вони співпрацюють з Гашпар (Мукачево), він вирощує свинок мангалиць, які потім в'яляться 12 місяців. Їхнє сало плавиться при низькій температурі, тому зберігати та виготовляти смаколики з м'яса треба особливим чином.
Аліса і нога:
Інша колаборація - з пані Стефою. Результат: соус "Пісня про довбуша" (кисло-солодкий). Взагалі Шкварка завжди з задоволенням співпрацює з тими, хто виготовляє унікальний продукт. Куми поважають тих, хто любить те, що вони роблять. «Саме з такими людьми ми гуртуємося», - каже пан Михайло.
Алкоголь, що мальовничо розставлений на столі, як виявилось, не продається. Це і карпатський вермут, і медове віскі від пасічника.
Нам навіть вдалося скуштувати ці ексклюзиви:
В асортименті шкварки не тільки ковбаси, паштети, соси та солодкі смаколики. Є і ось такі ласі шматочки, як на фото.
Кум Юрко експериментує з клеймом і вже поставив його на деякі вироби:
Поки ми роздивлялися та смакували пекельні соуси та мацали ніжку мангалиці, зпеклася наша ковбаска:
Під ковбаску, смачні напої та наїдки ми душевно посиділи з кумами та поділилися своїми думками, тостами, враженнями... Ще в жодному закладі нас не зустрічали та частували так душевно. Я сиділа за столом, наминаючи запечену ковбаску, і думала про те, як же круто, що в нас є люди, які займаються тим, що їм подобається. Люди, що об'єднуються не тільки через родинні чи бізнес зв'язки, а бо вони хочуть та можуть дарувати всім емоції, а не продукти. Дякую кумам та всім причетним до цього майстер-класу за гостинність та компанію! Так душевно смаколики ще не проходили... ;)
Мені навіть вдалося зробити фото з кумами та майстром з виготовлення вишуканих коктейлів:
Тому ще у 2016 році навесні я якось їхала на автобусі та дзвонила до пана Михайла з пропозицією від львівських блогерів завітати, зфотографувати і щось приготувати. Пам'ятаю все, ніби це було вчора: я їду, довкола шум, а Михайло каже: «В нас по вихідних виставки, тому не знаємо, як би це влаштувати…». Але всьому свій час та місце. Тоді в нас не вийшло почаркуватися та познайомитися наживо, але прийшла нова весна і от ми завітали до Шкварки.
Дивно, але ми з relver навіть не запізнилися (слава і хвала Uber) та здалеку побачили наших чудових дівчат: kokhozavryk та Nadia Koshel. Я здалека дивилася на дівчат і думала про те, як мені не вистачало наших здибанок! Дійсно, круто було зібратися та знову всіх побачити. Але щось я кваплюсь у своїй розповіді, адже ми ще постояли-почекали біля місця проведення МК на решту блогерів.
Згодом підтягнувся vovando, я яким ми не бачилися довше, за решту. Весь цей час поки ми збиралися потроху, господарі зі Шкварки виходили до нас та запрошували всередину почекати. Було дуже помітно, що на нас чекали та готувалися до нашої зустрічі. А це дуже приємно. Коли вже підійшли aprilwitchka та igor_salnikov, то ми вирішили заходити до Шкварки. Кулінара podkolenochka ми чекали до останнього, але в неї був дуже чемний привід пропустити МК - вона доробляла замовлення по кондитерських виробах, а це святе!
Коли ми вже зайшли та зручно вмостили свої камери у руках, до нас вийшли куми: Юрко та Михайло. Виглядають вони точнісінько ось так. Та згодом ви і самі все побачите:
Куми одразу дістали добрі шматки свіжого м'яса, сальце, спеції та сир і розпочали свою розповідь про те, як карбувалась Шкварка. Основна відмінність Шкварки від решти підприємств такого типу - відсутність стартового капіталу. Свого часу Шкварка була єдиним представником братії в'ялених ковбас на ринку України. Сьогодні у бренду більше 8 конкурентів. Але куми Михайло та Юрко відносяться до цього факту досить спокійно, більше того, вони раді, що цей ринок розвивається.
Творчий процес в 4 руки:
Під час демонстраційного майстер-класу куми робили для львівських блогерів перший раз печену ковбасу з дор блю. Це був експеримент для кумів, бо зазвичай вони роблять в'ялені ковбаси. Але блогери не змогли приготувати ковбаску самостійно, бо вона має визріти і на це ніяк не вистачить декількох годин, які ми тусили в Шкварці.
Задачу посилити-поперчити-підкреслити ковбаску спеціями ми довірили vovando:
Поки всі клацали своїми камерами, а я вела конспект, куми розповіли докладніше про свою фірмову пальцьопхану ковбаску.
Ковбаска виготовляється з найякіснішого мяса - шиї, полядвиці. Задня спинка вже не підходить для цього дійства. До ковбаски окрім м'яса беруться спеції та сіль. Солі має бути 3%. За всі роки створення смачних легумінів, куми Юрко та Михайло добряче експерементували з додатками до ковбаски: дорблю, пармезан, сушені білі гриби, родзинки, чорнослив, кедрові горішки... Перше місце за продажами займає ковбаска з блакитним сиром дорблю. Ще до ковбаски йде сало, нарізане шматочками.
Наша печена ковбаска теж містила сальце:
Отже, загалом пальцьопхана ковбаска складається з меленого м'яса, сала, спеції та додатки, без консервантів. Все це настоюється добу, добре розминається щоб добре в'ялилося, формуються ковбаски, для них беруться якісні калібровані кішки. Поки куми це розповідали, вони вправно створили добрячі кільця для ковбаски для частування блогерів:
Повертаючись до пальопханих ковбас, виходить, що з 240 кг м'яса виходить 1200 ковбасок. Вихід: десь 120 кг.
Дозрілий та нарізаний продукт має ось такий вигляд:
Під час в'яління м'ясо віддає свою вологу. Ферментація відбувається завдяки солі та кліматичним умовам. Куми розповіли нам історії в'ялення м'яса різних народів. В Африці вологий клімат, тому щоб не зіпсувалося та не стало жертвою мух - вимочували у солі. В Італії ідеальні умови для у підвалах, в яких 60% вологості. В Україні, зокрема в Поліссі, звідки кум Юрко родом, традиції дещо інші. Ковбаска вішалась не в підвалі, а під очеретяну стріху. Тут температура нерівномірна, тому вироби виходили загартованими. Кожна ковбаска в'ялилася своїм власним чином і цей процес неможливо стандартизувати. Коли ти кидаєш до рота тоненький шматочок пальцьопханої ковбаски чи мацика від Шкварки, то ти думаєш: "До біса стандарти! Це ж так смачно!".
Ось так виглядає шматочок мацика:
Поки ми слухали розповідь Михайла та Юрка, подекуди тягаючи зі столу шматочки ковбаски, м'яса чи бутерброди з особливо смачним паштетом, ковбаска вже відправилася випікатися.
В проекті Шкварка приймають участь не тільки два кума, але і їхні жінки, друзі, сестри (солодощі виготовляє сестра Михайла. Наприклад, мандарини з яблуками), брати, а також мами. 4 мами роблять все, щоб Шкварка була ще смачнішою. Наприклад, мама Мірта є творцем паштетів "Укурікук" - курячий паштет з журавлиною та "Індик Шпиндик" - паштет з індички. Паштет "Домашній" - перший паштет кума Михайла. Мій фаворит - Індик Шпиндик.
Показувати його не буду, продемонструю слоїк, на який я націлилася наступним:
Соус Йой-пече буває червоний та зелений. Перша його назва - "Пекельний перець". Колись куми створили конкурс і попросили читачів своїх соцмереж придумати назву цього соуса. Перемогла назва "Йой-пече". Дуже характерна та влучна назва, мені здається. Моєму тату та брату дуже він смакує. Виготовляється соус з грильованого перцю, не стерилізується, додається сіль, олія, спеції.
Слоїк виглядає наступним чином:
Загалом в асортименті Шкварки 75 позицій. Але сьогодні нам продемонстрували і ексклюзив: смаколики зі свинини мангалиць. Ось ця тендітна ніжка - в'ялилася майже рік щоб сьогодні позувати на нашому МК. Вже рік вони співпрацюють з Гашпар (Мукачево), він вирощує свинок мангалиць, які потім в'яляться 12 місяців. Їхнє сало плавиться при низькій температурі, тому зберігати та виготовляти смаколики з м'яса треба особливим чином.
Аліса і нога:
Інша колаборація - з пані Стефою. Результат: соус "Пісня про довбуша" (кисло-солодкий). Взагалі Шкварка завжди з задоволенням співпрацює з тими, хто виготовляє унікальний продукт. Куми поважають тих, хто любить те, що вони роблять. «Саме з такими людьми ми гуртуємося», - каже пан Михайло.
Алкоголь, що мальовничо розставлений на столі, як виявилось, не продається. Це і карпатський вермут, і медове віскі від пасічника.
Нам навіть вдалося скуштувати ці ексклюзиви:
В асортименті шкварки не тільки ковбаси, паштети, соси та солодкі смаколики. Є і ось такі ласі шматочки, як на фото.
Кум Юрко експериментує з клеймом і вже поставив його на деякі вироби:
Поки ми роздивлялися та смакували пекельні соуси та мацали ніжку мангалиці, зпеклася наша ковбаска:
Під ковбаску, смачні напої та наїдки ми душевно посиділи з кумами та поділилися своїми думками, тостами, враженнями... Ще в жодному закладі нас не зустрічали та частували так душевно. Я сиділа за столом, наминаючи запечену ковбаску, і думала про те, як же круто, що в нас є люди, які займаються тим, що їм подобається. Люди, що об'єднуються не тільки через родинні чи бізнес зв'язки, а бо вони хочуть та можуть дарувати всім емоції, а не продукти. Дякую кумам та всім причетним до цього майстер-класу за гостинність та компанію! Так душевно смаколики ще не проходили... ;)
Мені навіть вдалося зробити фото з кумами та майстром з виготовлення вишуканих коктейлів: