дрібнобуржуазної лівизни пост
ну вот, получив необикновєнно високу зарплату за квітень (з учотом отпускних і премії) - і купив "Капітал" Марксоенгельса і "Запіскі революціонера" Кропоткіна. А ще "Английская комедия XVII-XVIII веков", а ще "Сатира XI-XVII веков"! А ще в качестві бонуса "Зіму тревогі нашей" і "Письма о "Капитале"".
Так-то!
якщо, кстаті, комусь шось надо - роздаю почитать. А, і ще мені тепер не нужен 2 том "Капітала" на укр. мові.
***
да, ну і вдруг ще хто не в курсі - вчора мене з товаришами обливали якимсь жидкім вонючим гамном православні священнослужителі, совершив попутно чудо воскрешенія (подробнєє об етой замечательной історії - осьосьо, а тут живопіснєйші картинки). Сховавши мокрий дурно пахнущій гроб в одному з печерських мажорних під"їздів, ми забрали з льогкім серцем (і з мокрим дурно пахнущім чорним флагом в кульку - флаг служив декором для гроба) пішли до російського консульства, де начали злостно блокувати рух пішоходів кришкою од гроба, в яку був насипаний уголь (менти заявили, шо цей театральний реквізит, будучи покладений поперек тротуара, мішатиме громадянам ходити (хотя там оставався прохід ще десь в метра півтора шириною), і собствінной ногой їх, ментів, представник повернув його, реквізит, на 90 градусів. Дорогостоящі автомашини, які були припарковані на тротуарі же, но залишали прохід десь сантиметрів 20, уваги блюстітілєй порядка не привернули). Осьо тут описано і сфоткано воспослєдувавшу вакханалію. Кстаті, тему зі свічками я не поняв - нафіга вони там були. Мені лічно, після парламентських попів, це здалося іздівательством взагалі. Не по-товаріщескі як-то, та й взагалі не ідейно.
Покричавши перед десятком ментів на тему "Еліту Кремля - на добичу угля", всі втомились і начали збираться, но тут звитяжні правоохоронці з ризиком для власного життя кинулися знешкоджувати правопорушника, якого впіймали на гарячому: він "пачкав асфальт" куском угля, намагаючись написати "Памяти шахтеров". Затруднівшись отвєтіть на вопрос: "Який нормативний акт забороняє малювати на асфальті?", - стражі порядка змінили тактику, почавши атакувати протівніка псіхіческі. По центру їхній старший начав йуморно іронізірувать на тему "оно в вас скоко угля, ну харашо, малюйте, це вам до метро хватить домалювати"; з лівого фланга його товариш зарєвєл: "Щас в оддєлєніє поєдєм!", - а справа самий обезбашенний мент начав діко орать: "А ви много читаєте?". Но його утіхомірілі товаріщі, і обі сторони зрештою організовано відступили - а от обладательніцам цицьок із "Фемен" повезло в той день менше (або більше, це як посмотрєть).
***
а ще нащот Дня педофіла (який на цей раз в Києві був аж три дня) - я в кінці кінців переосмислив своє ставлення до випускників. Тепер воно найкраще описується стіхотворєнієм Бориса Заходера:
Никто не любит мандавошек,
А мне их жалко, бедных крошек!
от дівствітєльно, ну скажем откровєнно, вєдь блядовиті дівчата з цицьками, бантами і чулками, а также припиздєні пацанчікі в рубашках по-бунтарскі навипуск поверх брюк, купающієся в фонтанах - це ж вовсє не большинство їх. Більшість - це ж всьотакі, мабуть, обичні діти, такі як ото всі були. В компанію нерепрезентативних блядовитих дівчат і мужественних пацанчіків потрапити тіки мічтали (з другой сторони - побаївалісь). Вечором після послєднєго звонка раді були б піти кудато з друззями, но надо ж і родітілєй не обідити - тімболіє шо вони хочуть поздравить іменно тебе.
Ну і вот, в магазіні дєвушка з лєнтой обсуждає з мамой і ще якою-то родственніцей, який торт лучче купити. А в іншому кінці магазіна прічосаний йуноша в піджаку дуже мєдлєнно ходить з мамой вдоль ряда з пивом, вони довго вибирають, явно не маючи такої звички. Ну, синок вирос, надо отпразднувать. Це виглядало so sweet!
А це ж тепер вони всі будуть "поступать", взросла жизнь, такеінше. Як тут не розтрогатися - хотя со сторони получається якась старческа сентиментальність, но на самом дєлє скорєє наоборот: емоції породжує мисль, шо оце ж і ти був такий же якісь 10 лєт назад.
А потом покупаєш сметану, а в неї на срокє пригодності вже "06" місяць вибитий. І тоже, як-то по-старческі ужасаєшся на тему: "Первое, а нынче уж вон какое - кошмар". Бо ще тіки недавно сама свіжа сметана була та, яку можна було зберігати аж до початку марта. І вьюга завивала. А щас-то уже - огого!
Так-то!
якщо, кстаті, комусь шось надо - роздаю почитать. А, і ще мені тепер не нужен 2 том "Капітала" на укр. мові.
***
да, ну і вдруг ще хто не в курсі - вчора мене з товаришами обливали якимсь жидкім вонючим гамном православні священнослужителі, совершив попутно чудо воскрешенія (подробнєє об етой замечательной історії - осьосьо, а тут живопіснєйші картинки). Сховавши мокрий дурно пахнущій гроб в одному з печерських мажорних під"їздів, ми забрали з льогкім серцем (і з мокрим дурно пахнущім чорним флагом в кульку - флаг служив декором для гроба) пішли до російського консульства, де начали злостно блокувати рух пішоходів кришкою од гроба, в яку був насипаний уголь (менти заявили, шо цей театральний реквізит, будучи покладений поперек тротуара, мішатиме громадянам ходити (хотя там оставався прохід ще десь в метра півтора шириною), і собствінной ногой їх, ментів, представник повернув його, реквізит, на 90 градусів. Дорогостоящі автомашини, які були припарковані на тротуарі же, но залишали прохід десь сантиметрів 20, уваги блюстітілєй порядка не привернули). Осьо тут описано і сфоткано воспослєдувавшу вакханалію. Кстаті, тему зі свічками я не поняв - нафіга вони там були. Мені лічно, після парламентських попів, це здалося іздівательством взагалі. Не по-товаріщескі як-то, та й взагалі не ідейно.
Покричавши перед десятком ментів на тему "Еліту Кремля - на добичу угля", всі втомились і начали збираться, но тут звитяжні правоохоронці з ризиком для власного життя кинулися знешкоджувати правопорушника, якого впіймали на гарячому: він "пачкав асфальт" куском угля, намагаючись написати "Памяти шахтеров". Затруднівшись отвєтіть на вопрос: "Який нормативний акт забороняє малювати на асфальті?", - стражі порядка змінили тактику, почавши атакувати протівніка псіхіческі. По центру їхній старший начав йуморно іронізірувать на тему "оно в вас скоко угля, ну харашо, малюйте, це вам до метро хватить домалювати"; з лівого фланга його товариш зарєвєл: "Щас в оддєлєніє поєдєм!", - а справа самий обезбашенний мент начав діко орать: "А ви много читаєте?". Но його утіхомірілі товаріщі, і обі сторони зрештою організовано відступили - а от обладательніцам цицьок із "Фемен" повезло в той день менше (або більше, це як посмотрєть).
***
а ще нащот Дня педофіла (який на цей раз в Києві був аж три дня) - я в кінці кінців переосмислив своє ставлення до випускників. Тепер воно найкраще описується стіхотворєнієм Бориса Заходера:
Никто не любит мандавошек,
А мне их жалко, бедных крошек!
от дівствітєльно, ну скажем откровєнно, вєдь блядовиті дівчата з цицьками, бантами і чулками, а также припиздєні пацанчікі в рубашках по-бунтарскі навипуск поверх брюк, купающієся в фонтанах - це ж вовсє не большинство їх. Більшість - це ж всьотакі, мабуть, обичні діти, такі як ото всі були. В компанію нерепрезентативних блядовитих дівчат і мужественних пацанчіків потрапити тіки мічтали (з другой сторони - побаївалісь). Вечором після послєднєго звонка раді були б піти кудато з друззями, но надо ж і родітілєй не обідити - тімболіє шо вони хочуть поздравить іменно тебе.
Ну і вот, в магазіні дєвушка з лєнтой обсуждає з мамой і ще якою-то родственніцей, який торт лучче купити. А в іншому кінці магазіна прічосаний йуноша в піджаку дуже мєдлєнно ходить з мамой вдоль ряда з пивом, вони довго вибирають, явно не маючи такої звички. Ну, синок вирос, надо отпразднувать. Це виглядало so sweet!
А це ж тепер вони всі будуть "поступать", взросла жизнь, такеінше. Як тут не розтрогатися - хотя со сторони получається якась старческа сентиментальність, но на самом дєлє скорєє наоборот: емоції породжує мисль, шо оце ж і ти був такий же якісь 10 лєт назад.
А потом покупаєш сметану, а в неї на срокє пригодності вже "06" місяць вибитий. І тоже, як-то по-старческі ужасаєшся на тему: "Первое, а нынче уж вон какое - кошмар". Бо ще тіки недавно сама свіжа сметана була та, яку можна було зберігати аж до початку марта. І вьюга завивала. А щас-то уже - огого!