Mar 21, 2020 19:01
Мало що мені такою мірою огидне, як перетворення творчості - на перформанс.
Оці детальні описи власних "творчих" (так, лапки зумисні) буднів. Коли результат втрачає значення - важити починає процес "творення" (і знову лапки зумисні).
Усі ті "творчі марафони", "творчі майстерні", "челенджі", "читацькі клуби" & so on.
Людина, яка творить справжнє, не матиме часу й бажання звітувати про кожний свій крок. Справжнє не любить галасу й рейваху, не любить самомилування й чужих очей.
Має рацію Ліна Василівна.
"Мені доводилось бачити найвидатніших поетів світу
Усі вони були не естрадники, а страдники".
(Колишня знайома, гламурна рашкованська яжемать (пріродноє радітєльство, хоумскулінг,воцерковлєность, світіє гнєзда, штори пад настраєніє, аранжевиє свєчі, вотетавотвсьо) раптом вирішила, що вона письменниця. Транслює в онлайні хроніку, гм, "творення" під патронатом якогось чергового коуча-махляра. Текст - дуже "пусєчковий" і абсолютно, цілком і повністю вторинний. Зате самомилування - феноменальне).
бридота,
похвала глупоті,
i'm not cynical - i'm just experienced,
майарські дивниці,
творчість