Прочитано в листопаді
За листопад в силу завантаженості я прочитала всього чотири книги.
Елізабет Гілберт я читати не збиралася в принципі. Думала, що з мене і фільму досить. Ан нєт. Всесвіт посилав мені сигнали, вимагаючи, щоб я взялась за книгу, тобто оточував мене позитивними відгуками друзів, питаннями від багатьох, чи читала я "Їсти, молитись, любити" і тд і тп, так що я прочитала і не пожаліла. Насправді багато можна почерпнути для себе. Ліз пише доступно і цікаво, не приховуючи нічого, це своєрідна книга - щоденник, в якому описується шлях до себе після важкого розлучення. Деякі уривки і цитати з книги я опублікувала тут:
Чотири смачних місяці в Італії (в основному Рим)
Чотири місяці ж иття в ашрамі в Індії
Чотири місяці на Балі в пошуку рівноваги і любові
Паскаль Брюкнер - "Божественне дитя". Після Елізабет Гілберт я намірилась читати книги зі списку. А не тут то було.)
Так само, як за мною ходила назва Фейхтвангера - "Гойя", так тепер почала ходити назва "Божественне дитя". Я встаю - вона вже в моїй голові; я вчусь - а в думках один лиш Брюкнер зі своїм "Божественним дитям"... ну, ви розумієте.
Луї, хлопець, що відмовився народитись.
Що з цього вийшло - так і не перекажеш, але книга безумовно цікава. Як і Сарамаго - дуже на любителя, хоча мова в нього проста, "сарамагівська" тут завернутість сюжету. Ось тут є рецензії читачів, хто хоче більш детальної думки. Рекомендувати її я не можу, бо сама про "Божественне дитя" мислю двояко.
Ще дві книги належать персонам, яких знаю перше як поетів - це Сильвія Плат і Сергій Жадан. Спільне від їх прози враження - проза в такому ж стилі, як і вірші, я б не прогадала, якби мене спитали, хто автор.
"Під скляним ковпаком" Сильвії Плат - книга автобіографічна, яка розповідає про дев'ятнадцятирічну дівчину, яка хоче покінчити життя самогубством. Читач бачить, як цей світ виглядає через скляний ковпак депресії, до якої призвів тиск оточення і невизначеність на рахунок свого місця в цьому світі. Всього лиш через місяць після першої публікації книги Сильвія Плат вбила себе, надихавшись чадного газу вдома.Їй був усього 31 рік...
Читати варто, та й об'єм невеликий.
Жаданівський "Депеш мод" - книга безумовно цікава і вдало написана, але "не моя".
А ще читаю "Моральні листи до Луцилія" Сенеки і ловлю кайф. Це "мій" філософ, завжди це знала. Розтягую задоволення.
Елізабет Гілберт я читати не збиралася в принципі. Думала, що з мене і фільму досить. Ан нєт. Всесвіт посилав мені сигнали, вимагаючи, щоб я взялась за книгу, тобто оточував мене позитивними відгуками друзів, питаннями від багатьох, чи читала я "Їсти, молитись, любити" і тд і тп, так що я прочитала і не пожаліла. Насправді багато можна почерпнути для себе. Ліз пише доступно і цікаво, не приховуючи нічого, це своєрідна книга - щоденник, в якому описується шлях до себе після важкого розлучення. Деякі уривки і цитати з книги я опублікувала тут:
Чотири смачних місяці в Італії (в основному Рим)
Чотири місяці ж иття в ашрамі в Індії
Чотири місяці на Балі в пошуку рівноваги і любові
Паскаль Брюкнер - "Божественне дитя". Після Елізабет Гілберт я намірилась читати книги зі списку. А не тут то було.)
Так само, як за мною ходила назва Фейхтвангера - "Гойя", так тепер почала ходити назва "Божественне дитя". Я встаю - вона вже в моїй голові; я вчусь - а в думках один лиш Брюкнер зі своїм "Божественним дитям"... ну, ви розумієте.
Луї, хлопець, що відмовився народитись.
Що з цього вийшло - так і не перекажеш, але книга безумовно цікава. Як і Сарамаго - дуже на любителя, хоча мова в нього проста, "сарамагівська" тут завернутість сюжету. Ось тут є рецензії читачів, хто хоче більш детальної думки. Рекомендувати її я не можу, бо сама про "Божественне дитя" мислю двояко.
Ще дві книги належать персонам, яких знаю перше як поетів - це Сильвія Плат і Сергій Жадан. Спільне від їх прози враження - проза в такому ж стилі, як і вірші, я б не прогадала, якби мене спитали, хто автор.
"Під скляним ковпаком" Сильвії Плат - книга автобіографічна, яка розповідає про дев'ятнадцятирічну дівчину, яка хоче покінчити життя самогубством. Читач бачить, як цей світ виглядає через скляний ковпак депресії, до якої призвів тиск оточення і невизначеність на рахунок свого місця в цьому світі. Всього лиш через місяць після першої публікації книги Сильвія Плат вбила себе, надихавшись чадного газу вдома.Їй був усього 31 рік...
Читати варто, та й об'єм невеликий.
Жаданівський "Депеш мод" - книга безумовно цікава і вдало написана, але "не моя".
А ще читаю "Моральні листи до Луцилія" Сенеки і ловлю кайф. Це "мій" філософ, завжди це знала. Розтягую задоволення.