Чашкомандри цієї осені
В мене є традиція: кожного разу, коли я їду в якесь нове для мене місто, зі мною обов'язково їде улюблена чашка-відерце з надписом 'I love coffee' і з якої я (іронія долі) п'ю тільки чорний-чорний чай, причому в якомусь місці, в якому чай якщо і п'ють - то точно не з домашніх улюблених чашок.
На початку жовтня я чаювала на жовківській головній площі, з одного боку від мене був замок, з іншої - колишні торгові ряди і кілька церков. Уже вечоріло і йшов дощ, під яким я встигла промокнути.
У Франківську я була цієї суботи - їздила на літчитання. Термосу цього разу не було, так що я і компані в пошуках чаю забрели в кафе посеред парку. Бачили б ви здивування офіціантки на питання, чи можна взяти чай з собою і її реакцію на саму чашку). Чай я пила, вмостившись на шикарному корені живого дерева і дивлячись на озерце, гладь якого розсікали красивезні качки.
На першому фото - Жовква, на другому - Франківськ.
На початку жовтня я чаювала на жовківській головній площі, з одного боку від мене був замок, з іншої - колишні торгові ряди і кілька церков. Уже вечоріло і йшов дощ, під яким я встигла промокнути.
У Франківську я була цієї суботи - їздила на літчитання. Термосу цього разу не було, так що я і компані в пошуках чаю забрели в кафе посеред парку. Бачили б ви здивування офіціантки на питання, чи можна взяти чай з собою і її реакцію на саму чашку). Чай я пила, вмостившись на шикарному корені живого дерева і дивлячись на озерце, гладь якого розсікали красивезні качки.
На першому фото - Жовква, на другому - Франківськ.