Sep 08, 2011 02:39
Чотири їхні книги за два місяці.
Після "Армагед-дому" я думала, що Дяченків тепер довго читати не буду. Книжка як застрягла на середині - так далі і не пішла. Навіть розбавлена іншими, не хотіла лізти. Будь це моя перша книга цих авторів - я б напевно ніколи більше їхніх творів до рук не взяла. Сюжет ніби хороший, а от затягнуто просто жахливо.
...Але в мене ще лишалась "Vita Nostra", і зі всього на е-буці це була єдина книга, яку я могла сприймати. Тоді не ліз ні Кундера, ні Манн, ні Гамсун. І на відміну від "Армагед-дому", мене затягло і не пускало аж до останнього слова! Динамічна книга з цікавим сюжетом.
Після неї зразу ж взяла "Долину совісті", яка зацікавила не менше. Автори роздумують: а що було б, якби хтось міг прив"язувати до себе людей не просто грошима чи маніпулюючи, а фізично? Щоб інші не могли без тебе обійтись і помирали за твоєї відсутності - буквально! -, якщо прив"язались занадто сильно? Головний герой, Влад Палій, вперше помітив за собою таку здатність в 12-13 років. І, щоб не ставити під загрозу життя людей, він пожертвував собою і став відлюдьком - без друзів, без кохання, без нічого. Так тривало, доки чоловік не зустрів Анжелу. Тут і почалось саме цікаве: вона мала таку ж саму здатність прив"язувати до себе, як і Влад. Тільки, на відміну від першого, не збиралась жертвувати собою заради збереження чужих життів. І ці двоє зовсім різних людей прив"язали одне одного так міцно - самі того не знаючи - що ледве не померли, знаходячись в розлуці три дні! Що з цього вийшло - не розповім, це інтрига книги :)
Паралельно з "Долиною..." читала "Пандем", теж цікавий твір. А що, якщо прямо зараз Бог став би доступним для нас? Створив би рай на землі? Відповідав би не те, що на молитви - говорив з тобою зразу ж, тільки тобі захочеться? Як зреагували люди і що з цього вийшло - мене не здивувало. Підтверджує мою думку про те, що люди самі собі створюють проблеми там, де їх нема, і зовсім не прагнуть вдосконалюватись...
Єдине, що я з цього не рекомендую - це "Армагед-дом". Все інше любителям фентезі з не забитим тапками сюжетом піде на ура.
2011,
осіннє,
книжки,
враження