Літературна школа: частина перша
Їхала я з зимовими речами і п"ятьма торбами. Як я з ними гнала через пів-міста на поїзд,коли ще сонце не зійшло, та ще й під дощем - незабутній спогад. Приїхавши в Воловець, вимокла ще більше. Дощ все лив і лив. Нас - лекторів, організаторів і учасників - двома бусами завезли майже під базу. Майже - бо вона була надійно відгороджена річкою, яку можна було перетнути тільки по хиткому дерев"яному мосту, підвішеному на тросах. В той момент міст був не тільки хитким і ненадійним, а ще й слизьким, а річка немаленькою. Перейшовши таки на іншу сторону, я зареклась ще колись йти по цьому мосту (що мені все одно прийшлось проробити разів із десять, бо іншого шляху з бази не було).
Першого дня була тільки одна лекція. Після поселення й обіду ми почали знайомитись, потім була розбивка на групи і постановка сценок. Та, в якій брала участь я, стала смішною завдяки варіаціям на "Курочку Рябу", хоча в нашої групи тема була про молодих літераторів :) Після цього Завен Баблоян (видавець, перекладач, літературний менеджер) провів лекцію про книжковий ринок в Україні, а замість запланованого літературного вечора вийшов вечір пісень під гітару.
Другого дня, після ночі під трьома ковдрами, я поповзла на лекції (до речі, за всі шість днів пропустила тільки лекцію стронговського про книжковий дизайн). До вечора голова розпухла від всього, що мої вуха туди допустили. Більшість того, про що говорили в цей день, я знала. А от третього дня - в середу - почались відкриття, ледве встигала все записувати. Так втомилась, що ледве борола спокусу піти за диктофоном. Того ж третього дня вперше читала вірші на літературному вечорі і зрозуміла, що мені досі страшно концентрувати на собі увагу стількох людей. Завжди падаю в ступор. От і на цей раз втекла після трьох чи чотирьох віршів, хоча в планах було прочитати десь шість.
Четвертого дня ввечері приїхав Грицько Семенчук і прочитав лекцію про організацію літературних фестивалів, яка запам»яталась мені списком людей, котрим не слід довіряти, а в п»ятницю до нас приєднався Олександр Ірванець і прочитав дуже корисну лекцію про гранти. Шостого дня, після обговорення альманаху, ми збирались і їхали до Воловця, а звідти роз»їжджались в різних напрямках. Кодовою фразою стала «Побачимось на Форумі»
Першого дня була тільки одна лекція. Після поселення й обіду ми почали знайомитись, потім була розбивка на групи і постановка сценок. Та, в якій брала участь я, стала смішною завдяки варіаціям на "Курочку Рябу", хоча в нашої групи тема була про молодих літераторів :) Після цього Завен Баблоян (видавець, перекладач, літературний менеджер) провів лекцію про книжковий ринок в Україні, а замість запланованого літературного вечора вийшов вечір пісень під гітару.
Другого дня, після ночі під трьома ковдрами, я поповзла на лекції (до речі, за всі шість днів пропустила тільки лекцію стронговського про книжковий дизайн). До вечора голова розпухла від всього, що мої вуха туди допустили. Більшість того, про що говорили в цей день, я знала. А от третього дня - в середу - почались відкриття, ледве встигала все записувати. Так втомилась, що ледве борола спокусу піти за диктофоном. Того ж третього дня вперше читала вірші на літературному вечорі і зрозуміла, що мені досі страшно концентрувати на собі увагу стількох людей. Завжди падаю в ступор. От і на цей раз втекла після трьох чи чотирьох віршів, хоча в планах було прочитати десь шість.
Четвертого дня ввечері приїхав Грицько Семенчук і прочитав лекцію про організацію літературних фестивалів, яка запам»яталась мені списком людей, котрим не слід довіряти, а в п»ятницю до нас приєднався Олександр Ірванець і прочитав дуже корисну лекцію про гранти. Шостого дня, після обговорення альманаху, ми збирались і їхали до Воловця, а звідти роз»їжджались в різних напрямках. Кодовою фразою стала «Побачимось на Форумі»