Хоч яка я важка на підйом, Лєні та Каті вдалося мене вмовити поїхати на день в Ужгород.
Подивитися на сакури. Провести 12 годин в липкому від спеки поїзді. Наговоритися. Розвіяти неприємні спогади про попередній візит і закриту піцу.  Наробити купу фотографій, щоб сьогодні вбити цілий день бавлячись ними.

( Read more... )

Моя вулиця знову перетворилася в курортну. Напевно тільки для мене, тому що почали цвісти акації. Їх аж чотири на моїй короткій вуличці: дві старенькі, і дві молоді, які цвітуть вдруге, але вже радо заглядають своїми зеленими листочками та білими китицями нам у вікна. А ввечері, чи навіть вночі, для мене найвище блаженство розкрити вікно чи в кухні ( Read more... )