(no subject)

May 20, 2013 23:25

Цвітуть акації. Моя улюблена весняно-літня пора. А я, через дурнувату простуду, втратила нюх і не можу ввечері відчинивши навстіж вікна насолоджуватися їхнім медовим ароматом...
Одна з акацій на моїй вулиці старенька вже, стовбур у неї сухий та покручений, зеленого листя на ній майже нема, зате цвіте вона дуже рясно. Моя мама вчора так меланхолійно привенула мою увагу до цього явища, сказавши: "От вона стара вже, щоб випустити листя - в неї сили немає. Тому вона свої останні сили віддає на цвіт, щоб було насіння, бо насіння - це продовження роду."
Моя молодша сестричка вже чотири місяці як не вдома. Сумую за нею страшенно. Це вперше ми не разом так довго. Тепер доводиться спілкуватися з нею виключно через скайп. А там вона поставила собі мудру цитату, яка останнім часом постійно крутиться в голові. І ось що вийшло (на фото та ж старенька акація, правда фотографія минулорічна).



Надіюся, що дуже скоро буду вже зовсім здорова і зможу нормально працювати. Ви навіть не уявляєте, як мені цього хочеться!


Саме так виглядають наші сімейні розмови щовечора. Правда тато тут десь вийшов і трохи маму "зрізав" скайп.

quote, for me, photo, friends, мрії про майбутнє, весна, сестра

Previous post Next post
Up