Одного разу Олянка написала мені про книгу
"Зникла картина" пера Кястутіса Каспаравічюса. Замовила я її у видавництві
"Богдан" і довго-довго чекала(
тут детальніше). Тричі робила замовлення(думала, що не побачили/загубилось...) І ось, на моє здивування, до мене прийшло аж три пакуночки з книжками. Одна партія тут же поїхала до племіннички Юлясі, друга до племінничків Вадимка і Назарка, а третя, як годиться, осіла на наших книжкових поличках.
Та "осідати" довго не довелось, бо синочки взяли книжечки спочатку для переглядання ілюстрацій(ми так знайомимось з виданнями), а потім Святославчик натішившись і вивчивши новинки, регулярно просить прочитати про "кайтину"(картину) або ж "зацьика", "цеєпаску", "соника", чи "вуйка-кутастого" . Вмощується біля мене і уважно слухає. Перший раз прочитавши книгу малявкам я захотіла іще отих добрих історій для карапузів, тому знайшла у Львові книжкову гуртівню (про це окремим піар-постом згодом) і гайнула туди за іще трьома книжками, що вийшли у тому ж видавництві. А саме:
"Садівник Флоренціюс",
"Заєць Морквус Великий" і
"Білий слон". Першої книги не знайшлось(замовила на сайті, мабуть, знову чекатиму), але дві книжечки приїхали з холодних книжкових полиць додому, де Северинко їх ніжно обіймає, а часом і слюняє, зате уважно розглядає малюночки, і немов балакає зі звірятами своїм "а-а-гаканням"; Святославчик горне до себе і, розглядаючи ілюстрації, придумує свої історії; а я охороняю їх від навали мого молодшого пампусика і його слюнявок, та читаю для моїх сонечок, а вони уважно слухають, Святко опісля закидає масу питань, на які ми разом фантазуємо і придумуємо сто варіантів відповідей, а син вже вибирає, що ж йому до вподоби найбільше, Северинко, всівшись на дупцю між зігнутих ніжок, час від часу повторює "у", немов розуміючи про що наші теревені)))
Я спочатку думала, що текст буде заважким, але Святослав всмоктує мову, як губка) Мене це дуже тішить! Бо мова чудова! Переклад усіх чотирьох книжок
(а планується іще три!) , до слова,
Оляни Рути(ще раз дякуємо за підказочки!). Дуже гарний переклад! Ну, тобто, я не перекладач і не знаю литовської, але те, що ллється зі сторінок цих книжечок - зачаровує слух - так мило і звучно), а ще якось просто і по-дитячому))) Здоров'я, Оляночко, і натхнення перекладати усі історії для нас) і, думаю, не тільки) Ми от дуже радіємо, що нам страшенно поталанило зустріти тебе!
Щодо автора,
доброго чарівника Кястутіса Каспаравічюса, скажу, що це напевне дуже мудра Велика Дитина, бо писати такі прості і хороші казочки може тільки та людина, у якої в душі живе малюк, а ще ці казочки досить філософські і дають змогу подивитись на звичний світ зі звороту. Це от як моя мамуся розповідала, що в дитинстві боялась калюж, бо ж думала, що якщо ступити в неї, то можна потрапити в інший світ, схожий на цей, як дві краплі води, але з іншими невеселими пригодами)))
Гармонія казок Кястутіса Каспаравічюса якраз в тому, щоб не боятись жодних пригод, не боятись жити і насолоджуватись життям(як от в казочці "Черепаха і кролик" з книжки "Білий слон"), не боятись бути собою, або ж, навпаки, не боятись стати іншим)))
Написала, мабуть, незрозуміле, але варто прочитати хоча б "Зниклу картину", або ж казочку "Папуги" з книжки "Білий слон" і ви все зрозумієте! Автором ілюстрацій також є Кястутіс Каспаравічюс, і я, мабуть, повторюсь, але скажу - хто ж зобразить героя краще, ніж той, хто його придумав? Ось лишень погляньте!
Поважні крадії зниклої картини
частина самої картини(до речі, в книзі автор описав ре-
ально існуючий твір Паулюса Поттера "Сторожовий пес"); Королівський Білий Слон Удачі і його Господар:
Трішки Морквуса Великого) і його Пушинки:
Після цих книжечок у Святославчика не ламається язик при вимові чудернацьких імен та прізвищ героїв, і з разу третього виходить як і повинно бути) А ще син робить цікаві висновки. До прикдаду, в "Зниклій картині" є момент, де пес Адельбертас при зустрічі гостей цілує лапку кицьки Барбуші. Святко слухає, а я читаю далі. Тут син піднімається з криком "Ого-у-у!!! Мама, та він зе дзентельмен! Як я"))))))