Про нехитре лисеня Людвіґа)))
Текст Ян Улоф Екгольм, 1965
Переклад Галини Кирпи, 2009
Ілюстрації Володимира Штанко, 2009
Дизайн обкладинки Ольги Шингур, 2009
Українське видання Видавництво Старого Лева, 2009
14 коротеньких розділів і 94 сторіночки надзвичайних пригод маленького лисеняти, яке не вміє і не хоче хитрувати, а просто мріє про друзів, з якими можна бавитись досхочу і на яких можна покластись. Це лисенятко таке ж іще наївне і безтурботне, як і наші діти, і на його долю випадає куди більше пригод, в які раджу зануритись з малечею)))
"Чи знаєш ти Ларсонів?
Тато Ларсон - добрий крутій... Тепер він трохи підтоптався й сподівається, що його діти швидко зіпнуться на лапи і самі підуть добувати собі їжу. За татом іде мама Ларсон. Вона зрідка залишає нору... це вам неабищо - піклуватися чотирнадцятьма лисенятами!
... Ось нарешті й Людвіґ Чотирнадцятий. Він іще не доріс до школи й скидається на невеличкий руденький клубочок із біленьким кінчиком на хвості. Але не думай, що Людвіґ Чотирнадцятий мазунчик...
Найдужче тато Ларсон полюбляв розповідати про зустрічі з псом Максиміліаном...
- Цікаво, а хто з вас, діти, найперший обведе його круг пальця?
- я...я... - одне перед одного скавуліли лисенята. Якось їх усіх перекричав Людвіґ Чотирнадцятий. Тоді лисенята так зареготали, що на них аж гикавка напала..."
А пригоди почались, коли "Людвіґ Чотирнадцятий почув, що запахло солоденьким і смачним. Тато Ларсон розказував колись, що люди вирощують добрі ягоди, які називаються полуницями" і здогадався, що втрапив на полуничну грядку. Він нашорошив довгі вуха. У темряві щось забряжчало. а тоді знов запала тиша... І ВРАЗ ВІН ПОБАЧИВ ПОТОРОЧУ! Просто перед ним стояло, розчепіривши руки, високе одоробло в довгому піджаку... Людвіґа Чотирнадцятого ніби морозом обсипало.
- Ряту-у-у-уйте! - запищав хтось поруч.
- Ряту-у-у-уйте! - заскимлів і Людвіґ Чотирнадцятий.
Він опинився просто на м'якенькій, живій, писклявій, пухнастій грудочці". Цією грудочкою виявилась Тутта Карлсон - маленьке курчатко.
Далі не писатиму, бо процитую всіх 14 розділів, а це треба читати!!! У мого сина тепер що не такса, то "максиміліан"
Такий смачний переклад, що вже покидаю писанину і йду читати своїй малечі!
Ще раз БРАВО Галині Кирпі і ДЯКУЮ Олянці)))
Переклад Галини Кирпи, 2009
Ілюстрації Володимира Штанко, 2009
Дизайн обкладинки Ольги Шингур, 2009
Українське видання Видавництво Старого Лева, 2009
14 коротеньких розділів і 94 сторіночки надзвичайних пригод маленького лисеняти, яке не вміє і не хоче хитрувати, а просто мріє про друзів, з якими можна бавитись досхочу і на яких можна покластись. Це лисенятко таке ж іще наївне і безтурботне, як і наші діти, і на його долю випадає куди більше пригод, в які раджу зануритись з малечею)))
"Чи знаєш ти Ларсонів?
Тато Ларсон - добрий крутій... Тепер він трохи підтоптався й сподівається, що його діти швидко зіпнуться на лапи і самі підуть добувати собі їжу. За татом іде мама Ларсон. Вона зрідка залишає нору... це вам неабищо - піклуватися чотирнадцятьма лисенятами!
... Ось нарешті й Людвіґ Чотирнадцятий. Він іще не доріс до школи й скидається на невеличкий руденький клубочок із біленьким кінчиком на хвості. Але не думай, що Людвіґ Чотирнадцятий мазунчик...
Найдужче тато Ларсон полюбляв розповідати про зустрічі з псом Максиміліаном...
- Цікаво, а хто з вас, діти, найперший обведе його круг пальця?
- я...я... - одне перед одного скавуліли лисенята. Якось їх усіх перекричав Людвіґ Чотирнадцятий. Тоді лисенята так зареготали, що на них аж гикавка напала..."
А пригоди почались, коли "Людвіґ Чотирнадцятий почув, що запахло солоденьким і смачним. Тато Ларсон розказував колись, що люди вирощують добрі ягоди, які називаються полуницями" і здогадався, що втрапив на полуничну грядку. Він нашорошив довгі вуха. У темряві щось забряжчало. а тоді знов запала тиша... І ВРАЗ ВІН ПОБАЧИВ ПОТОРОЧУ! Просто перед ним стояло, розчепіривши руки, високе одоробло в довгому піджаку... Людвіґа Чотирнадцятого ніби морозом обсипало.
- Ряту-у-у-уйте! - запищав хтось поруч.
- Ряту-у-у-уйте! - заскимлів і Людвіґ Чотирнадцятий.
Він опинився просто на м'якенькій, живій, писклявій, пухнастій грудочці". Цією грудочкою виявилась Тутта Карлсон - маленьке курчатко.
Далі не писатиму, бо процитую всіх 14 розділів, а це треба читати!!! У мого сина тепер що не такса, то "максиміліан"
Такий смачний переклад, що вже покидаю писанину і йду читати своїй малечі!
Ще раз БРАВО Галині Кирпі і ДЯКУЮ Олянці)))