Про німецький комплекс провини
Перетравлюю свіжий культурний шок. Спіймав мене шеф сьогодні в коридорі і почав розповідати, що на днях бачив цикл документальних передач про Холокост і зокрема про Бабин яр, і як він це тяжко переживає. Дуже обережно розпитував і щиро радів, що в моєї сім"ї там ніхто не загинув.
Звісно, на контрасті зі спадком СРСР це виглядає навіть позитивно: переоцінка історичних подій, давно відкинуті і пережиті колишні цінності. Але шкода їх трохи, правда. Чуваку 50 років, його не було тоді ще на світі, з вини одного божевільного їхня родна втратила 3ох чоловіків, а він все одно соромиться і ледь не просить у мене вибачення...
Звісно, на контрасті зі спадком СРСР це виглядає навіть позитивно: переоцінка історичних подій, давно відкинуті і пережиті колишні цінності. Але шкода їх трохи, правда. Чуваку 50 років, його не було тоді ще на світі, з вини одного божевільного їхня родна втратила 3ох чоловіків, а він все одно соромиться і ледь не просить у мене вибачення...