Одна з найважливіших перемог Майдану, ніч на 2013.12.11

[malyj_gorgan]

Рівно рік тому. Включив pravda.com.ua, а там тоді був постійний стрім з Майдану, в малесенькому вікні, але зі звуком. І з цього звуку стало ясно, що щось там не в порядку. Включив hromadske… і вже того дня не виключав. Думаю, саме репортаж тож ночі остаточно затвердив Громадське ТВ, як телеканал. Картинки від пари вебкамів і від пари кореспондентів міналися циклічно. Сюр і агонія. Задеревілий від холоду Майдан (мороз можна було відчути через екран навіть тут, за півсвіту від України), жменька людей коло сцени і тонкі шеренги захисників на входах, а навколо -- рій міліцейських касок і машин. Захриплий і безсилий голос Руслани, яка тягне з себе останню енергію. Парубій, який часом з'являється на сцені і благає допомоги то до одної барикади, то до іншої. Депутат-свободівець під колесами трактора. Люди проти щитів. Все більше касок, все глухіший голос Руслани. І абсолютне моє безсилля: я можу лише дивитися на екран і кусати губи. Далекі дзвони набату. Священник в касці. Крики "тримайте стрій" і така невелика група наших ледве втримує натиск Беркуту вже на самому Майдані, вже за розламаною барикадою. Здавалося, уже все… Але вони зробили неможливе! Вони вистояли. Не самі: якимись неіснуючими шляхами, але вже через кілька годин на Майдані почали з'являтися нові люди. Київ став на захист. І вся Україна теж встала і поїхала Києву на допомогу. Вся, що би там хто не розповідав, ніби це були переважно западенці-бандерівці. Думаю, саме після тої ночі стало ясно, що люди перед владою вже більше не зігнуться.

Моя Юля, дивлячись на це, в той же день пише "На барикади, Україно":
  На барикади, Україно,
  До тебе Бог в плацкарті їде.
  До тебе йдуть святі без шоломів.
  Їх ешелони, їх ешелони!
        А ти, мій друже, а ти, мій брате,
        Дванадцять раундів тобі стояти.
        Дванадцять апостолів -- за тобою.
        Не йди без бою. Не йди без бою!

Crosspost from http://malyj-gorgan.dreamwidth.org/34181.html.