Цьогорічні травневі видались напрочуд сонячними та сухими, гріх не підтримати традицію і не провести їх в Карпатах.
Вже колись я мала можливість відвідати частину мальовничих Запрутських Горган, а цьогоріч вирішили вже "закрити" цей район.
Прогулялися з Микуличина у Верховину, через Ягідну, Чорний Погар, Буковинку, Сиголку, Мунчелик, Грегіт та Білу Кобилу.
Першим і постійним бонусом цього регіону є можливість спогладання всього Чорногірського хребра, пересуваючись паралельно до нього. Практично на кожній полонині є колиба, на кожному горбику хрест або капличка. А ще нам надзвичайно почастило потрапити сюди ще до вигону худоби на пасовиська, ніздрі лоскотав приємний запах весьняних квітів, а не піджарених на сонці какашок ).
Останім бонусом була граційна лисичка, що хутко прошмигнула майже перед носом.
Перша наша ночівля була біля цієї колиби за г. Кунікливою
Вечірня і ранкова
Хом'як, Синяк і Довбушанка
Каплички
Друга наша ночівля на цій полонині під г. Грегіт
Вершина г. Грегіт
Вершина г. Біла Кобила
Частина с.Бережниця