(no subject)
На днях дочитала роман Юрія Винничука "Танго смерті", не очікувала такого симбіозу жанрів і контрасту відчуттів: на одній сторінці я реготала, тримаючись за живіт, а на наступній вже ледь стримувала сльози, намагаючись відігнати комок з горла.
Читається твір, як і все у Винничука, на одному диханні. Цікава сюжетна лінія (а точніше дві) насичена змістовним та помірним гумором, елементами містики, криміналу, еротити та трагедії, міжвоєнний Львів в побутових деталях... окреме місце потрібно відвести для діалектів, які ж смачнющі слова там зустрічаються. Одним словом - я задоволена, мій уклін автору.
Читається твір, як і все у Винничука, на одному диханні. Цікава сюжетна лінія (а точніше дві) насичена змістовним та помірним гумором, елементами містики, криміналу, еротити та трагедії, міжвоєнний Львів в побутових деталях... окреме місце потрібно відвести для діалектів, які ж смачнющі слова там зустрічаються. Одним словом - я задоволена, мій уклін автору.